Я старомодна. Плачу із дощами...
Ціную тишу. І люблю котів.
І, часом ,в темряві змагаюся зі снами,
складаючи казки. Я без " понтів"...
Якась така... Буваю одинока.
І, часом , недоречно так всміхнусь...
Буває, цілий день тріщу...--сорока...
А, іноді, у кокон загорнусь...
Люблю сукенки з романтичним кроєм,
ХусткИ з квітками. Осінь і дощі...
Ніколи не відстоюю щось боєм...
І не кажу, що в серці й на душі.
Я старомодна. В зачісках, в манерах...
Люблю книжкИ, розкішні виданнЯ.
Помешкання старі, що у химерах...
Мережки, рушники і вишиття...
Літаю в мріях, хоч давно не юна.
Люблю Шопена так, як спів птахІв..
Гортаю спомини, старі, як руни...
І маю купу схованих гріхів.
Я старомодна. Я люблю тумани.
ГіркИй парфум з лимоном. І полин.
Зелений чай. І ковані паркани.
Вечірнє небо кольору ожин...
Люблю людей. Буває -- обпікаюсь...
Та вірю в силу справжнього добра.
Малюю квіти. Вже не сперечаюсь.
Комусь -- близька, а декому -- чужа.
Я старомодна. Іноді, до сміху...
У кольорах люблю відтінки " беж"...
І чисті вікна)... Надвечір'я тихе...
І захід сонця кольору "пожеж"...
Я старомодна. Трохи маю чарів...
І знаю, що все так, як має буть...
Люблю цей світ. І чорнобривці карі...
І Божі дні, що з хмарами пливуть...
26.05.2022
Людмила Галінська
