Я стала мудрою і вже не ображаюся
На це життя, на долю, на людей.
На дріб'язок образ не розпиляюся,
Чужих не слухаю ні версій, ні ідей.
Буває, що від болю все ламає,
І невідомість душу розрива.
Завжди погано також не буває,
Усе минає і добро, й біда.
Так, як в природі, то дощі, то ясно,
То тиша, а то вітер злий гуде.
Але усе рівно - життя прекрасне.
А як інакше. В нас воно - одне!
Тому я рук своїх не опускаю,
Вони мені, неначе два крила.
Життя непередбачене буває,
Та лиш на себе сподіваюсь я.
Марина Лавришин
10.07.2023
