Я ще не завесніла, заблукала,
Залишилась в холодному ярку,
Осіннім листям ковдру зашивала,
З останнім снігом принесла журбу.
Ходила манівцями поміж сосен,
Їх хвойний смак тривожив почуття,
Розхристана душа, простоволоса,
Так вийшла я , коли цвіла весна.
Я обернулась - навкруги суцвіття
І аромат кохання, я ж одна
В старезному зимовому лахмітті,
А на очах сльоза, немов роса.
Я закричала: Як ти можеш жити!
Але відлуння принесла весна:
- Ти хочеш жити, будеш ти любити,
Поглянь навколо - квітка зацвіла.
Легкий туман полинув ген за гори,
І оксамитом стежка заросла,
Я пригорнула душу пелюсткову,
Біль переможе радісна весна.
Інна Паламарчук
