Особистість вчителя, безперечно, більш важлива, ніж предмет, який викладається, бо працює вчитель із найсвятішим, що є в дитини – душею. У спілкуванні з учнями я намагаюсь виховувати їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості.
Любов до своєї професійної праці – якість, без якої не може бути педагога. Я люблю свою професію, вона дає мені можливість реалізувати моє внутрішнє «я» – творити, дізнаватися кожного дня щось нове, рости над собою. У житті слідую словам класика: «Треба бути завжди закоханим у щось недоступне для тебе. Людина стає вищою від того, що тягнеться вгору». Риси, які характеризують мене як вчителя і особистість – відповідальність, добросовісність, самовідданість, постійно зростаюча вимогливість до себе, до своєї педагогічної кваліфікації, безперервний творчий пошук. Переконана, що коли із захопленням вчать, тоді із захопленням вчаться.
Маючи сорок два роки стажу педагогічної роботи, можу з впевненістю стверджувати, що вчитель – це не професія, це – покликання. Мало бути вчителем за статусом, треба бути ним в душі. Іноді любов до вчительської професії доходить до фанатизму. Коли моя старша донька йшла до першого класу, її запитали: «Хто такий вчитель?» Не замислюючись, вона відповіла: «Це той, хто пише». Дорослі намагалися спрямувати думку дитини: «Що ще робить вчитель?» Донька стояла на своєму: «Вчитель – це той, хто пише». Шестирічна дитина й не могла нічого іншого відповісти, бо щодня перед очима у неї – мама-вчителька, яка схилилася над письмовим столом, перевіряючи учнівські зошити, готуючи сценарій виховного заходу чи щось цікаве для уроку. Так, вчителю доводиться ділити свою любов між власними дітьми і учнями в школі, які для нього в процесі навчання також стають рідними і дорогими. Проте у сім’ї намагаюся бути лагідною дружиною для чоловіка, хорошою мамою для доньок і сина, люблячою бабусею для двох своїх чарівних онучок. Вдячна їм усім за розуміння і підтримку.
Для мене вчитель – не просто суспільний статус. Для мене бути педагогом – це жити, творити, бути привабливою, підтримувати здоров’я фізичними вправами, займати активну життєву позицію. Люблю співати і залучаю до улюбленої справи своїх вихованців. Разом з ними ми часто виступаємо на концертах і беремо участь у конкурсах художньої самодіяльності. Намагаюся бути не просто вчителем для дітей, а й другом. Мене колись так навчили. І саме улюблені педагоги відкрили мені істину: живе, довірливе спілкування з дітьми – одна з головних умов успіху і задоволення від своєї роботи.
В.О.Сухомлинський писав: «Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель і бачить у своєму учневі друга, однодумця”. Такою я і прагну бути у своїй професії.