Я -- осінь. Примхлива і горда часами.
Шукаю притулку в сльотливих дощах.
Люблю парасолі, старі мелодрами...
І шурхіт листків, що летять по ногах.
Я -- літо. Руде... У веснянках на носі.
Гаряче й спекотне, з букетами трав.
Із ягідним присмаком. В стиглих покосах--
багряний відтінок вечірніх заграв.
Весна я... Колись -- молода і квітуча.
Зваблива і ніжна, як перші квіткû.
Солодка, як мед. Як кропива -- пекуча.
Люблю молочай і шовкòві хустки.
Буваю зимою. Холодна. З льодàми...
Вмираю з снігами. В мовчанні -- німа.
Малюю з морозом картини квітками.
І вірю весь час, що минає зима.
Я -- осінь. Я -- літо. З небес павутинка.
Звичайна. Як всі. І інакша завжди.
Цілована сонцем, як квітка. Я -- жінка...
Я диво. Із тих, що лишає сліди...
12.06.2022
Людмила Галінська
