Я не вмію ховати душу,
Із дитинства просили – ховай,
Не навчилась, хоч певно мушу,
Бо буває болить до краю…
Від ударів, що не чекала,
Просто вірила, мов дитина,
І душею світ обіймала,
Не закривши її дверима…
Я не вмію душу ховати,
Не засвоїла долі урок,
Хочу вірити і довіряти,
Бо інакше життя – пісок…
Бо інакше життя – то пустка,
Неродюча, змерзла земля…
Я не вмію ховати душу,
Бо вона не лишень моя…
© Автор Британ Галина Ярославівна
