Я не прошу багато. Дав би Бог
сорочку - бруньці, ягоді - колиску.
Маленьким тупцям - стежку про любов,
оту, що вишиттям до серця близько.
А ще вдихнути б яблуневий спів.
І ненабридле "хлюп" углиб латаття,
невмерлий дух кринично-білих слів,
і ніч купальську в сороміцькім платті.
Не попрошу чужих календарів,
ані весни чужої, ані нитки...
Сльозою до серпневих скрипалів
торкнутися б іще... І в осінь... Жити...
Прости, Владарю, спини гнуть мости.
І я вагаюсь. Знаючи - не знаю.
Я не прошу багато. Перейти б...
Світаю...Вечорію...Повертаюсь....
(с) Світлана Сащук
Світлина Ksenia Datsiuk
