Минулого разу я написала про дилему щодо очного навчання, а потім у голові понеслося в сторону дітей, що виїхали за кордон і мусять вчитися там. Я не маю такого жахливого досвіду, я не хочу його мати. Я ліпше у підвалі весь час сидітиму, ніж поїду в Польщу чи інде.
По-перше, я не хочу бути тягарем у чужій країні, бо це неповноцінне життя – тимчасово перебувати там і постійно залежати від допомоги людей, які самі так само її потребують.
А по-друге, я категорично проти, аби дитина вчилася в чужомовній школі, тим паче один чи два роки, що то за досвід такий, каліцтво якесь. Інша справа, коли сім'я переїжджає на постійне місце проживання в іншу країну і дитина вчиться, розвивається, живе в одному місці, не маневруючи між системами. Так от, зараз всім відомо, що з вересня багато, дуже багато українських учнів підуть навчатися в польську, іспанську, німецьку чи інші школи. Я шокована через те, як дитина буде адаптуватися, аби потім за рік повернутися додому у рідну школу і знову адаптуватися.
Я вже маю знайомих, які віддадуть власних дітей у чужомовну школу, бо вважають це кращим за дистанційне навчання в Україні. А я вважаю, що краще налагодити дистанційне навчання зі своїм українським вчителем, аніж тимчасово вчитися в школі за кордоном. Це моя нахабна суб'єктивна думка і я так само можу помилятися щодо цього. Але, перш ніж говорити мені, що я помиляюся, можу точно сказати, що я особисто підвищую свою кваліфікацію дистанційно (курси дизайну/верстки/програмування) і точно знаю, що дистанційно можна вчитися без будь-яких втрат на знаннях. А соціалізацію дитини легко можна перекрити уроками вивчення мови країни проживання чи просто активним спілкуванням із однолітками у дворі після навчання. Моя дитина абсолютно задоволена спілкуванням через вайбер, сьогодні спілкування доступне більше, ніж 30 років тому. Коли я створюю цікаві дописи у себе в фейсбуці, а ви їх коментуєте, мені точно не бракує цього спілкування))).
До чого я все це веду: не є проблемою, перебуваючи у тій же Польщі, налагодити навчання через телефон. А ще, просто цікаво, якщо в класі в результаті буде дуже мало учнів, чи не вплине це на оплату праці вчителя? Хто знає. Мене це бентежить.
І най-най більше, що мене турбує, – якщо сім'я прийняла рішення віддати дитину вчитися закордоном, то чи не збирається вона там остаточно асимілюватися і більше не повернутися в Україну? Я не вірю в любов на відстані.
P. S. Зазвичай я всі ці теми обговорюю на кухні, чаюючи зі своїм чоловіком, й дуже часто наші погляди різняться. Чоловік ніби принципово проти моєї позиції й, як результат, усе закінчується або купівлею нового посуду, або пристрасним примиренням.
