Я лакмусом душі нещирість відчуваю,
як їдку кислоту, що в помислах людей.
Та іноді мовчу. Таким я співчуваю.
Тримаю відстань точки апогей.
Лукаві почуття — не в користь добрій вдачі,
єхидні та упевнені в собі.
Образи напоказ та безупинні плачі —
дешева гра в кіно, де глядачі сліпі.
Що ж, тіштеся у мріях мілких та недалеких!
І лаври не забудьте, хоч голови пусті.
Не бачу, в вас убогих, для себе небезпеки,
як осені в торішньому листі…
Барчук Р
26.06.21
