Я досі жива. Уважно дивись і дивуйся!
Жива. Попри виклики мегаскладні.
За народ свій щодня і щоночі молюся,
Так, за той, якому давали три дні.
За той, що повірив у себе і встояв,
Знайшов в собі сили і прийняв виклик.
Молюсь матерям та їхнім Героям.
Так, складно. Та ми вже звикли.
Той, що стоїть за свою свободу,
Сміється перед обличчям смерті.
Що є нащадком Великого Роду,
Хоч скільки його намагались стерти.
Молюся за мій народ. Розумієш, мій!
Ми є перлинами одного намиста.
Серед спільного горя і спільних мрій,
Єдиний ланцюг від міста до міста.
Двадцять четверте назавжди чорне,
Але попри випробування і втому,
Сьогодні краще, ніж було вчора,
Не варто пірнати у болючий спомин.
Цей рік назавжди у наших генах,
Об’єднав, як ніколи. Дав силу і досвід.
Кров кожного вбитого тече по венах,
По венах тих, хто живий і досі.
Так, знову лютий, але на рік більше,
П’ятниця, а не той клятий четвер.
Ми усі інші. І навколо все інше,
Нічого спільного - рік тому і тепер.
24.02.2023 (с) Комар Надія
