Я чекати тебе не стомлюся у днях,
Виглядати крізь вікна у сірі шибки,
Щоби там упізнати в вечірніх вогнях,
Бігти навстріч тобі, в чому є, залюбки…
Ти спокуса велика для мене в житті,
Струм по тілу від тебе ураз пробігає.
Протікаєш, здається, повсюди в мені,
Навіть в стукоті серце тебе відчуває.
…Буде день, буде щастя обом на остачу,
Тихо скрипнуть відчинені похапцем двері.
І побачу в очах, що для тебе я значу,
Дивовижну любов з невідомих містерій…
© Сергій Ущапівський
