Я благала у Бога про щастя,
Я молила у Нього своєї весни.
І торкнулася бірка зап'ястя,
Зрозуміла, що щастя, то — Ти!
У безмежнім зеніті любові,
У безкраї зелених очей.
Пригортаюся до рідної доні,
Без усяких коштовних речей.
Я нічого тепер не боюся,
Тільки долі щоденно прошу.
Я тобою безмежно горджуся,
Цілу вічність під серцем ношу.
Заплітаю у коси любисток,
Закладаю у серце – любов.
Хай душа твоя виросте чиста,
Щоб не знала, як чиниться зло.
Я безмірно і щиро надіюсь,
На обійми своєї весни...
Тільки доні... Лиш доні, так вміють,
Зберігати любов крізь часИ.
© Оксана Шевчук
