Я бачила-вони ішли за руку...
Закохано-щасливі під дощем...
Чекають ,певно, вдома їх онуки,
Малюючи хатинки олівцем...
Я бачила закоханих й раніше...
В кіно, у ресторанах,у дворах...
Та тут було між ними зовсім інше,
Сховалося щось глибше в їх очах...
Я чула його хриплі компліменти
І бачила рум'янець її щік...
І думала ,розчулена моментом,
Куди любов сховала їхній вік?
Сріблилась сивина в її волоссі
І зморшки пролягали на чолі...
Та він дивився так , немовби, досі
Не бачив краще жінки на землі...
Вона від того погляду ясніла,
Молодшою ставала на очах...
Незриме в них кохання пломеніло,
Заховане у стиснутих руках...
І хай навколо все кричить про зради,
Про втрату і збезцінення чеснот,
Про те,що над людьми провадить владу
Давно вже не любов-а світ банкнот...
Про те,що не існує того дива,
Оспіваного в віршах та піснях...
А світ до болю темний і зрадливий...
Я твердо відповім, що це не так!
Я бачила як йшли вони за руку...
Закохано-щасливі під дощем...
Усупереч законам і наукам,
Несли у серці диво із поем...
Хтось скаже,що любов в тілесній вроді...
Любити притаманно молодим...
А я знаходжу радість у незгоді...
Кохання - то дарунок всім живим!
Любов -то сильні крила, дані з неба,
Що здатні крізь тернистий довгий шлях
Пронести нас...А більшого не треба...
Любов жевріє в стиснутих руках...
@Огнєва Інелла
