Я бачу коли день цілує ніч,
на горизонті стомленого моря.
А сонце, запаливши сотні свіч,
лягає спати у високих горах.
Вже місяць зашарівся в небесах,
ховаючи в хмаринках дрібні зорі...
На хвилях, мов на вічних терезах,
здається день в блаженстві та покорі.
У насолоді вип‘ють до кінця
тепло та аромати сонних квітів.
Заграє ніжно скрипка вітерця
та сни розвіє людям всім на світі...
А зранку знов настане влада дня!
Ніч подарує блиски в чистих росах.
Й в коловороті вічнім так щодня,
співають птахи в небі стоголосо.
Барчук Р
3.06.22
