Я б тебе зігріла своїм сонцем.
Та воно сховалося між хмар.
А натомість за моїм віконцем
Круговерть непрошених примар.
Я б тебе зігріла у обіймах,
Тільки рук піднять немає сил.
І душа, застигла і невільна,
Вже немає ні вітрил, ні крил.
Як би я тебе зацілувала...
Тільки губи холодом звело.
І зими морозне, гостре жало
На мій квіт зажурений лягло.
