Вже відшуміли вітрами роки,
Відлетіли, як птахи у вирій.
І на небі погасли зірки-світлячки...
Сум поселився в душі моїй щирі.
І хай повороту назад вже нема
В дитинство і юність крилату.
Посипала голову снігом зима
Й заглянула у душу кудлату.
Пригадала ту стежку,що заросла,
Чебрецем, чорнобривцями, м'ятою.
Що садила з бабцею я ще мала,
Чаруючі мальви високі за хатою.
І той сад, що весною зацвів
Білим цвітом ароматним,пахучим.
Як пісню свою соловейко завів:
Голосочком дзвінким і співучим.
Я не дам душі постаріти своїй,
І не впущу вітри я з дощами.
Як ще багато не здійснених мрій:
Засяє барвистими душа кольорам .
Жити з мрією треба завжди,
Вірити,надіятись і любити.
Не закрию душу від чужої біди...
По Божому всім мирно жити.
22.04.2023.
МОРОЗ МАРІЯ.
