Вже цвіте в моїх снах бузина.
Наяву теж цвіте у затінку.
Відшуміла бузкова весна,
Станцювала гопак і лезгинку.
На прощання торкнулась плеча
Й полетіла далеко, за хмари.
І згоріла, як в церкві свіча,
Як у небі згорають стожари.
Непомітно замліли луги.
Затремтіли на вітрі осики.
Заспівали пташки навкруги,
Забриньчали на кобзах музики.
Вже цвіте бузина біля лип.
Вже і липи от-от замедують.
І жоржини розквітнуть й мене
У вуста тет-а-тет поцілують.
Буде літо смоктати росу
Із настурцій солодкорожевих.
Буде вишня пускати сльозу
Із очей голубих, кришталевих.
Все ще буде. А нині цвіте
Бузина золота, гірколиста.
Після літечка осінь прийде.
Буде перша і друга Пречиста.
Г.Потопляк.
