Вже травень, травень! Нива осяйна!
Але війна...
Але тривога від ракет і дронів.
Згорьована і зболена весна.
І шкло летить із вікон і балконів.
Півночі сну, а далі пустота.
А далі тремор у душі і в тілі.
І в цей же час ростуть, ростуть жита,
Вони за ніч на йоту постаріли.
Тече вода і сиплеться пісок.
Гуляє вітер, плаче і сміється.
Життя людське, як тонкий волосок,
Лиш потягни й воно тобі порветься.
А тут гроза із дронів і ракет.
А тут свистить над вухом смерть-нікчема.
І пише про війну вірші поет,
І про біду з"являється поема,
Про втрати, сльози, доблесть перемог.
Вже травень, а на серці сніг і льоди.
Молитва лине, чує її Бог,
Молитва за дорогу до свободи.
Г.Потопляк.
