АВТОР ВІОЛЕТТА КРАВЧЕНКО
Вже списані в блокноті сторінки,
Вже стільки цих імен напам'ять знаю...
Та знову й знов звертаються батьки,
Дружини просять - я слова шукаю...
Вдивляюся в обличчя юнаків,
Хочу знайти: що їх мотивувало?
На жаль, потрібних не знаходжу слів,
Щоб серце рідних кровоточить перестало.
Батьки все пишуть: " Гляньте - мій Андрій",
" Це мій Артем, - йому навіки двадцять... "
" Це мій Сашко", " А це - Михайлик мій...
Йому лиш вчора було вісімнадцять... "
" Мій вічний біль... Роман... Єдиний син... ",
" Іванко мій... Він так любив співати... ".
" Мій старшенький синочок... Мій Максим... " , -
Щодня мені все пише нова мати...
" Це мій Павлусь, - опора у житті,
Була опора... Двадцять сім навіки... "
" А це мій Даня, - він писав вірші... "
Сліз материнських ллються цілі ріки...
" Віталік, - позивний мав " Борода",
Злетів до Бога в двадцять вісім років... "
" Богдан... Мій син... Герой... Яка біда...
Я не почую більше його кроків... "
" Мій Дмитрик, - до війни економіст",
" А мій Тарас не встиг здобуть освіту... ".
" Назарко мій... Він був артилерист...
Так мріяв - буде все: дружина, діти... "
" Вадим... Горобчик мій... Лишив сім'ю...
Сказав лише одне -" Молися, мамо... "
" Семенко мій загинув у бою,
Щодня й щоночі ниє моя рана... "
Артур, Кирило, Тимофій, Сергій,
Денис, Микита, Вова і Микола, -
Вже відгримів для них останній бій...
Їх подвиг не забудемо ніколи!!!
Петро, Степан, Олежик, Ярослав,
Ігор, Євген, Олекса, Валентин...
Так рано вас Господь до себе взяв...
Немає там війни, там синь хмарин...
Вклоняюсь низько до землі батькам!
Ваші сини зробили неможливе!..
Дали достойну відсіч ворогам,
Але, на жаль, за це життям сплатили...
Я знаю, що загоїти не зможу
Словами рани. Слів таких немає.
Прошу, - даруй своє їм царство, Боже,
Героям, котрим " слава" тут лунає...
Автор: © Nezlamna Vi
