Вже сніжинки пролітають
перші і веселі.
Скоро зимонька запустить
свої каруселі.
Дивовижний, білий сніг
притрусить стежинки
І засяють у красі
сосни і ялинки.
Вже скидає листя клен
тихо і поволі.
Пожовтів весь верболіз
і берізки голі.
Тільки дуб, неначе пан,
в шапці багрянистій,
А красуні три тополі
повністю безлисті.
Липа ніжна, золота
ще листок гойдає,
Що іде у ліс зима,
вона, певно, знає,
Бо тремтить уся її
оголена крона.
Ще калини червоніють
соковиті грона.
Ген зайчисько в сірій шубці
поміж сосен скаче.
Думи думає про себе:
– Ти вже спиш, їжаче?
Щось не видно тебе в лісі,
грибів не шукаєш,
Мабуть, в ковдрі із листочків
тихо засинаєш.
Вже ведмідь сопе в барлозі,
спить в теплій перині,
А лисичка хитра бродить
сама по стежині.
Білка лускає горішки
у дуплі смачненько.
Спить удень сова крилата
в гіллі солоденько.
Наче тінь, сіренький вовк
між ялинок бродить,
Мовчазний і обережний,
слід чужий обходить.
Очі світяться, блищать,
шукає пригоду.
Йде вовчисько полювати
в будь-яку погоду.
Вже сніжинки пролітають
перші і веселі.
Скоро зимонька запустить
свої каруселі.
Дивовижний, білий сніг
притрусить стежинки
І засяють у красі
сосни і ялинки.
Оксана Козак
15.11.2025
