Вже січень розправляє білі крила,
Летить кудись за синій виднокрай.
Скінчилася його сувора сила.
Вже лютий поспішає через гай.
Ще лютий буде грізно походжати,
Трусити з скринь небесних пишний сніг,
Зимі-матусі всяко догоджати
І капати бурульками з-під стріх.
Ще буде сонну ніжити берізку,
Стежинки замітати до осель,
Та підставляти вітругану ніжку
Й крутити з ним веселу карусель.
Ще лютий буде дмухати снігами,
Стелити білу постіль на нічліг
Та вже весною пахне за ярами —
Її гостинно просим на поріг.
Оксана Козак
