Вже кілька днів дзвінка не чути,
І смс чогось не пишеться мені.
Знов скоро буде місяць лютий,
Мій син є там... Там на війні...
Він не один,з ним - побратими:
Один за одного стоять горою.
На допомогу - Господь з ними,
Щораз іде з ними до бою.
А ангел закриває їх крильми:
Від куль, від градів і від смерті.
Щоби живими повернулися вони:
Незламні,нескорені,безсмертні.
А серце матері плаче й болить,
Вітер сльозу з обличчя витирає.
А телефон чомусь усе мовчить...
Коли за дзвонить ,матінка не знає.
Ночами сон ніяк чогось не йде,
Думками мама линула до нього.
Руками кулі там тихенько відведе
Від всіх солдатиків, й від свого.
І ось здригнувся мамин телефон -
Це смс синочок мамі посилає.
А далі чути його в трубці баритон:
,, Матусю,я живий,нас Боженько охороняє."
Сльоза скотилась тихо по лиці,
І мама знов молитву промовляє.
Слова летять її від серця щирі ці -
На ПЕРЕМОГУ сина надихає.
Мороз Марія.
