Вже березень. Весна, війна.
Сьогодні били по Поліссю.
Лишилась рама від вікна.
Блукає ворог по узліссю.
В повітрі сморід, дим, літак.
Ракета цілиться на села.
Ворона, галка, шпак і грак
Згубили ріднії джерела.
Розбіглись кури, зблід і пес.
Ворожа з неба канонада.
На цвинтарі схилився хрест.
Розбиті школа і сільрада.
Прийшов сусід і не один.
Кацап злигався із сябрами.
Горить земля, горить бурштин.
Кричить голубка над полями.
Це правда, чи можливо сон.
Це дійсність, це пекельна стужа.
Здригається поліський льон.
Всихає мальва, дика ружа.
І серце з відчаю кричить -
Брати, брати, та ж ви падлюки.
Вам серце зовсім не болить.
І ваші душі, як зміюки.
А рідний край у боротьбі.
Він вас полонить, злії сили.
Він похоронить вас в ганьбі.
Він дух ваш вкине у могили.
Ми переможем! тільки ми!
Ми ополчились всім народом...
Голубка з сизими крильми
Сидить у баби за городом.
Г.Потопляк.
