Вздовж вулиці, під проливним дощем
Ішли удвох, тримаючись під руку.
Він прикривав її своїм плащем,
Минаючи калюжі та багнюку.
Без парасольки, мокрі і старі,
Вже трішки згорблені та все ж
щасливі.
На них дивились дивно ліхтарі,
Похнюплені від холоду та зливи.
Вони ішли, не бачачи грози,
Долоні зігрівали їхні душі,
А очі.., без печалі і сльози,
Закохані, відверті, небайдужі.
Не поспішаючи, ішли життям,
Прийдешньому радіючи і долі,
Немов скарби, тендітні почуття
Оберігали і жили поволі.
Дві постаті - два дерева цупких,
Та листячко давно вже пожовтіле.
Переплелось коріння двох святих
І два крила в одне єдине ціле.
17.09.22
Надія Санжарівська
