Опубліковано 24 квітня 2020 о 20:37
0 0

Виступ на серпневій конференції 2019 р.

КАНАДСЬКА ШКІЛЬНА ОСВІТА І

УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ

Відколи існує школа, існує одвічна проблема: чому вчити і як вчити?

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити заклад загальної середньої освіти, у якому буде приємно навчатись і який даватиме учням не тільки знання, а й вміння застосовувати їх у житті. (слайд 1)

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було прийнято новий закон “Про освіту” ( відповідає Конституції України , згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-р/2019 від 16.07.2019), який регулює основні засади нової освітньої системи; 30 травня 2019 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект закону "Про повну загальну середню освіту", в якому більш детально розкрито зміни. Та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 87 Державний стандарт початкової освіти. (слайд 2)

Концепція нової української школи, ініційована міністром освіти Лілією Гриневич, почала реалізовуватись з 1 вересня 2018 року. З вересня 2017 року ми керуємось новим законом про освіту і значну частину практичної реалізації положень цього закону ми побачили у школах Канади. Отож делегація вчителів з України 25 квітня 2019 року відвідали Канаду, провінцію Альберти, місто Едмонтон з метою обміну досвідом та вивчення системи роботи вчителів початкової школи. Нам із Кошик Ганною Дмитрівною, директором Ліснохлібичинського ліцею, випало за честь взяти участь в цьому проекті . Для нас організатори підготували надзвичайно насичений візит, забезпечивши нам можливість ознайомитись із культурою, традиціями та звичаями українців у Канаді, побачити реальну картину освіти під назвою НУШ. (слайд 3-8)

Я хочу розповісти вам про основні аспекти канадської освіти.

Ознайомлюючись із освітою в Канаді, особливу увагу ми звернули на розподіл та особливості фінансування навчальних закладів, адже це наболіле питання і для керівників, і для вчителів, і для батьків. Є загальне міністерство освіти, яке контролює міністерство провінцій. Фінансування іде за дитиною із держбюджету. Забезпечується державою фінансування шкіл для закупівлі роздавальних матеріалів, необхідного приладдя й техніки тощо. До послуг учителів — сучасні ризографи, ламінатори, не кажучи про принтери й сканери, які розміщені в учительських кімнатах чи на рецепції. Вчителі можуть за свої кошти купляти канцтовари і їм ці гроші повертаються, якщо вони залишуть канцтовари школі. А також популярне волонтерство. Батьки ідуть в казіно працювати на 1 або 2 дні, щоб заробити грошей для школи.

Як бачимо, у Канаді є повна реалізація тих змін, які позиціонують у Концепції розвитку української освіти — більше довіри закладам, залученням місцевої громади до вибору програм і контролю за освітнім процесом. Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, бюджетні кошти та благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. Така позиція потребує кардинальних законодавчих змін і змін менталітету жителів громад — це найскладніше. (слайд 9-15)

Шкільний режим. Дисципліна в канадській школі — це суворе дотримання писаних і неписаних правил, які так само, як і свобода, поширюються на учителів, учнів та їхніх батьків. Ми відчули, що канадська шкільна свобода починається за щільно закритими вхідними дверима закладу освіти. Відвідати заклад сторонній особі просто неможливо, електронний замок зачиняє за дзвінком головний вхід. Центральний вхід обладнують домофоном, і потрапити всередину без спеціального дозволу, наданого освітнім офісом, узагалі неможливо.

Навчання розпочинається 0 8.40 год. Зранку супервижин (нагляд за дітьми, а також регуляція руху транспорту біля школи). До центрального входу вишиковується черга батьківських авто та шкільних автобусів, які рейс за рейсом підвозять дітей. Батьки усвідомлюють особисту відповідальність за вчасну доставку дитини до школи. Якщо ж хтось із дітей не встигає зайти у клас до початку уроків, то він буде змушений йти через центральний вхід, де знаходиться рецепція і його зразу ж буде записано у спеціальний електронний журнал, про що обов’язково повідомлять батьків. Така проста система легко вирішує проблему запізнень.

Підвезення дітей шкільними автобусами за батьківські кошти. Підвіз наших дітей відбувається безкоштовно для батьків, тобто фінансується з державного бюджету.

Дотримання регламенту шкільного часу прищеплюють від перших кроків дитини у навчальному закладі. В початковій школі в Едмонтоні це спочатку проявляється в чітко прописаній хронології елементів навчальної діяльності: дітей привчають виконувати завдання протягом визначеного проміжку часу. Концепція НУШ також пропонує, наприклад, між різними видами діяльності у першокласників використовувати дзвіночок, тиху музику тощо. Це приклад самоорганізації, який знадобиться в середній і старшій школі. (слайд 16-23)

Дисципліна. Учителеві категорично заборонено вичитувати учня у присутності інших дітей, робити йому зауваження щодо поведінки та зовнішнього вигляду, учитель не повинен вирішувати під час уроку виховні проблеми. Якщо дитина себе погано поводила , її просять вийти на коридор (там є спеціальна парта) і подумати про свою поведінку. З нею може поговорити заступник директора. Якщо така ситуація повториться знову, тоді викликають батьків і з ними працює психолог. А також за тією партою на коридорі може працювати під час уроку заступник директора із дитиною, у якої труднощі у навчанні.

Під час перебування в закладах міста Едмонтона ми не могли розрізнити періоди уроків і перерв. Коридори ніколи не були охоплені дитячими пустощами та біганиною. Рівною вервечкою під супроводом вчителя (помічник вчителя) класи по черзі рухалися власним маршрутом на прогулянку, до їдальні чи на урок фізкультури. Кожен клас заради безпеки має власний вихід на подвір’я, територія для прогулянки також обмежена. (слайд 24-26)

Харчування. О 12.00 ланч, який триває 20 хвилин. Дитина не піде в школу без ланчу. В одній із шкіл, якщо хтось забув обід, тоді директор за спонсорські кошти розвозить по класах фрукти і бутерброди. Діти їдять під наглядом дітей з 6 класу (початкова школа), бо в той час обідають і вчителі. Коли поїли, ідуть на прогулянку із помічником вчителя та заступником директора. Це все триває 30 хвилин. Після ланчу вчителі ідуть на уроки, а дирекція іде обідати.

Учителі мають комфортні умови праці та відпочинку, зокрема, ми по-доброму позаздрили учительській кухні, яка облаштована для приймання їжі всім необхідним. Зазвичай канадські вчителі не їдять у їдальні й можуть підігріти свій обід чи просто наодинці насолодитися кавою під час перерви.

За статистикою українського Держкомстату, кількість хвороб шлунково-кишкового тракту у вчителів на 20 % вище, ніж у представників інших професій. Причина — не лише нераціональне і несистематичне харчування, але й високий рівень стресогенності нашої професії. Тому культура харчування має бути пріоритетом і закладу, і вчителя. (слайд 27-32)

Навчання. Пряме навчання: перш, ніж вчити слово, мусять зрозуміти, що означає це слово. Є програма, і вчителі мають право вибирати із поданих тем ті, які вважає потрібними і відповідно до рівня інтелектуального розвитку дітей.

З 2018-2019 н.р. українські вчителі теж мали змогу самостійно або об’єднавшись у професійні спільноти складати навчальні програми на основі Державного стандарту початкової освіти або Модельної навчальної програми, яку затверджує Міністерство освіти і науки України. (слайд 33-34)

Велику увагу приділяють роботі з учнями з різними рівнями навчальних досягнень. Оцінюють дітей по рівнях. Але ніхто не повинен знати, в кого який рівень навчальних досягнень, крім вчителя. Рівні позначені . Але діти не розуміють, який рівень під якою буквою (низький чи високий), тому що літери часто міняються. Читають художню літературу по рівнях. Навіть у магазині книжки для читання продаються за рівнями. Домашніх завдань немає . Основний орієнтир для учителя будь-якого класу — це тести, які повинен скласти учень після закінчення певного класу (розпочинають процес тестування із 3-го класу). Результати тестування — це і є основний показник роботи вчителя та школи загалом.

Я зрозуміла, що вчитель – це діагностик, який визначає, що діти знають , тоді дивиться, що він може дати учням, тобто вибирає із навчальної програми ті теми, які він може опрацювати із цими учнями( диференційований підхід до учня і класу). Він має залучати школярів в активну роботу, використовувати групові завдання і бути партнером та ментором - тобто не давати учням лише готові рішення, а сприяти тому, щоб вони шукали відповіді самостійно, і спрямовувати їх в процесі пошуку. (слайд 35-39)

Напротязі року діти працюють над проектами. Концепція НУШ також впроваджує інтегроване та проектне навчання. Щоб набувати компетентностей, школярі навчаються за діяльнісним підходом – тобто частіше щось роблять, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя.

Навчання проходить при відкритих дверях. Відповідно і будь-який шум в одному класі буде чути в інших: саме так усі звикають, що шуміти в школі не можна. І директор може без попередження в будь який час прийти на урок. Коли у керівника будуть зауваження щодо вчителя, він його зробить дуже коректно, щоб не образити. У канадській освіті добрим є те, що існує система відбору тих, хто може працювати у школі. Вчитель повинен пройти доволі жорсткий відбір і отримати ліцензію на право працювати в ній. В українські школи часто приходять ті, хто не може бути вчителем і звільнити таку людину практично неможливо.

Не пишуть плани конспектів ті вчителі, які працюють більше 5 років. Пишуть тільки студентки-практикантки.

Повага до особистості учні — це обов’язок педагога, який виявляється у діях і словах. Усі канадці цінують особистий простір — як фізичний (відстань між людьми в громадських місцях зазвичай не менше 60 см), так і простір власних уподобань, психофізіологічних характеристик. Цінність та унікальність кожної дитини — це ті пріоритети, які наразі позиціоновано і в Концепції НУШ. Наприклад, першою ластівкою дитиноцентризму стали зміни до критеріїв оцінювання учнів початкової школи. У Канаді учитель також не має права оголошувати оцінки учня при всьому класі. Тим більше не дозволяється записувати будь-які бали на дошці.

Учителеві також не дозволено користуватись червоною пастою під час перевіряння робіт: червоний колір — це колір тривожності, небезпеки, тому вчителям рекомендують користуватись зеленою або синьою пастами. Учні майже завжди користуються олівцями під час виконання будь яких письмових робіт (не формується страх припуститись помилки, якої не можна виправити). Цей самий підхід передбачено і в НУШ.

Домашні творчі роботи дозволяють виконувати на комп’ютері й здавати у роздрукованому вигляді або ж надсилати електронною поштою; такі роботи навіть заохочують.

Звичайний робочий день вчителя початкової школи розпочинається о 8. 40 годині ранку і триває до 15.04 незалежно від кількості уроків, адже поняття про тижневе навантаження типу 18-годинна ставка в Канаді не існує. Причина полягає в тому, що кожен учитель викладає всі предмети в одному класі щороку. Наприклад, учитель першого класу щороку вчитель нових першачків, учитель другого — щороку навчає другокласників тощо. Звісно, можливі зміни і вчитель може взяти інший клас початкової школи, але це не щорічна ротація. Кожного четверга обговорюють проблему щодо дітей всієї школи і в цей день уроки до 12.00 год. Це ніби наша педрада. Останній понеділок місяця вихідний по всій провінції Альберти. (слайд 40-47)

Кожен понеділок звучить канадський гімн, а у четвер – український гімн. Кожен клас під’єднаний до загальношкільної радіомережі. (слайд 48)

Ведеться контроль за відвідуванням учнями школи. Якщо взуття на парті – значить дитина відсутня. Вчитель повідомляє секретареві, який заносить в комп’ютерну центральну систему, виясняє причину відсутності від батьків (у закладі ефективно працює програма автоматичного телефонування батькам учнів). Якщо дитина хворіла, батьки медичну довідку не подають. (слайд 49-50)

Академічна доброчесність. Концепція розвитку освіти на 2015–2025 роки пропагує забезпечити громадський і державний контроль за дотриманням академічної доброчесності в закладах освіти (шкільною термінологією — виключити явище плагіату та списування в освітній практиці). Нас, українських делегатів, надзвичайно цікавило питання контролю за цим явищем в канадській школі. Організатори щиро дивувалися навіть формулюванню самого: «А як ви боретеся зі списуванням?». Виявилося, що для учнів абсолютно неприпустимо списувати (це своєрідне табу для ВСІХ канадців). Саме тому в канадських початкових школах мало двомісних парт, майже всі одномісні. Це дуже важлива деталь, яку обов’язково потрібно впроваджувати і в наших школах. Саме такі парти унеможливлюють появу типової проблеми нашої школи — списування. Звісно, за бажання списати можна в будь-яких умовах, але заздалегідь провокативну ситуацію можна легко усунути. Окрім цього, одномісні парти дають змогу учням швидко перебудовувати робочий простір відповідно до того, з якою частиною приміщення працює вчитель.

І у нас кошти освітньої субвенції були спрямовані обласному бюджету для закупівлі меблів НУШ.

У більшості шкіл Канади шкільної форми не має. Але учням заборонено приходити у школу в одязі, який привертає зайву увагу. Щоденний одяг педагога — це його особиста справа, тому і обирають зручність і комфорт. Директор закладу взагалі зустріла нас у джинсах та рекламній футболці «Ні, я не ходжу в школу так кожного дня», — запевнила пані. Виявляється, що кожної п’ятниці адміністрація школи разом із вчителями може приходити в такому одязі. (слайд 51-54)

Шкільний простір. Як правило, усі школи (за винятком найновіших або ж дуже престижних) не вирізняються вишуканістю форм і польотом архітектурної фантазії, зате всередині дуже затишні й добре технічно оснащені — практично у кожному класі є куточки з принтером, сканером і комп’ютерами із вільним доступом до інтернету, багато полиць з книгами, потрібними для занять з читання, обов’язково проектор, за допомогою якого можна виводити на екран не лише роздруковані на принтері матеріали, але й написане від руки (учитель майже не користується дошкою, та й дошки в них у більшості випадків білі і по них пишуть кольоровими маркерами). Не тільки мультимедійні дошки та комп’ютерні проектори є в кожному класі , а й звичайний дзеркальний проектор —дуже зручно, не потрібен комп’ютер, достатньо написати чи заздалегідь роздрукувати необхідний матеріал і покласти на цей пристрій, який проектує все написане-надруковане на білу стіну. У приміщенні класу працюють практично усі стіни (на одній стіні екран або просто вільний білий простір для проектора, на іншій дошка, окремо — великий стенд для вивішування таблиць, схем тощо). В коридорах багато мотиваційних записів: любов без обмежень, ми світло світу, будь прикладом для інших…(слайд 55-59)

Предмети. У початковій школі Альберти є 8 базових предметів: релігія (незалежно від віросповітання) в католицьких школах, математика, науки, історія, мистецтво, музика та фізична культура, здоров’я. Порівняно з освітніми галузями Державного стандарту початкової школи природнича й технологічна галузі в школах США входять до предмету «Наука». Для зручності та візуалізації навчання в класі є робочі зони, обмежені просторово, що мають оптимальне матеріально-технічне наповнення. На фото ви бачите робочу зону вчителя. Усі предмети — це єдиний інтегрований курс, розрахований на всі класи початкової школи. Діти пишуть і читають на всіх уроках, використовуючи при цьому матеріал, який застосовують у різних сферах життя. При цьому акцент роблять не лише на механічному відтворенні будь-якого матеріалу, але й на ґрунтовному розумінні усього, що вивчають. Комп’ютерами діти вчаться користуватися з дитячого садка як знаряддям, необхідним у навчанні. (слайд 60-64)

Методи, прийоми. Зазвичай учитель спочатку працює з великою групою учнів, а потім діти об’єднуються в мікрогрупи за станціями. На фото ви бачите, що кожні 15 хвилин змінюється вид діяльності кожної групи першокласників, які запланував вчитель на цілий робочий день. Кожна група дітей чітко знає, чим повинна займатися буквально по хронології — вони дуже самостійні вже в 1 класі. Без указівок учителя діти знають, де взяти матеріали і як ними користуватися, безпосереднього контролю за індивідуальною діяльністю не потребують. Зміна діяльності супроводжується ненав’язливою музикою чи дзвіночком (ще один елемент із НУШ). (слайд 65-66)

Організація навчання для дітей з особливими потребами (Стаття 20 Закону України « Про освіту»). Побачила впровадження інклюзивної освіти у школах Едмонтона: створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами, забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, роботу асистента вчителя в інклюзивному класі (див. фото). Чудові кімнати для релаксації. Для гіперактивних дітей є спеціальні стоячі і рухаючі стільці. (слайд 67-72).

Свобода — це правила. Загалом учень канадської школи має таку свободу поведінки, яку навіть складно уявити нашим дітям та учителям, зокрема, можливість не переобтяжувати себе звичними для пост радянської школи ритуалами (вставанням у момент приходу вчителя у клас, необхідністю носити обов’язкову шкільну форму, тощо), право вільно пересуватися класом під час уроку, можливість сидіти на підлозі, якщо йому саме так зручно засвоювати навчальний матеріал, дозвіл їсти під час уроку, якщо це не заважає іншим. Така свобода у поведінці регулюється простим правилом: твоя свобода не повинна порушувати свободу іншого.

Наша поїздка в Канаду була неймовірною і залишила після себе не тільки чудові спогади, а й багато матеріалів та знань.

Я рада, що Канада є країною, комфортною для життя, і мені хочеться, щоб і в Україні відбувалися зміни до покращення. Безперечно, ці зміни залежать і від самих українців. Бо річ не тільки у матеріальному забезпеченні - навіть зараз в українських школах створюються комфортні умови для навчання, забезпечуються 1 класи сучасною технікою і обладнанням, але миттєво зміни не відбуваються… Я довго не могла підібрати точного визначення, що нам потрібно для змін, і почула це у інавгураційній промові новообраного президента - нам потрібні частково інші ментальні цінності. Ментальні цінності більшості українців сформовані радянською системою і хоча незалежності уже майже 28 років, вплив старої системи ще дуже відчутний… (слайд 73-82)

Управління освіти, молоді та спорту Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області