Вишивки – складне, багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх, найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного, побутового та обрядового призначення як у сільському так і в міському середовищах. Упродовж віків кристалізувалася чітка художня система, в якій гармонійну єдність творять матеріали, техніка, орнамент, композиційно-колоритне рішення. Вишивальниці перефразовують узори, створюючи співзвучні своєму часові складні орнаментальні композиції, в яких виявляються нашарування тем, обрядів. Сюжетів. У стійких образах, композиціях, стилістичних засобах, колористичних рішеннях простежуються архаїчні пласти, що відображають давні уявлення людини про світ. Цікаво простежуються питання еволюції художньо-виражальних засобів вишивального і словесного мистецтва, його естетичної природи в залежності від конкретних історико-соціальних умов.
Вишивка– цінне історико-художні джерело, яке дає можливість усвідомити питання специфіки матеріальної і духовної культури українського народу.
Сучасна вишивка розглядається як активно діючий вид мистецтва, що поєднує в собі минуле із сучасністю. На ниві його розквіту працюють народні майстри. У творчій праці вишивальниць нагромаджений досвід нового підходу до матеріалу вишивки, відродження й удосконалення різних видів технічного виконання творчого розвитку й трактування орнаментальних форм, побудови композиції. Збагачується композиційно-орнаментальна вишивка виробів. Іде постійне оновлення їх символіко-декоративних функцій.
Сьогодні вишивка розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікаційну. Усна народна творчість і вишивка – це показові види мистецтва, які зберегли, донесли до нас і стверджують дальший розвиток орнаментальної, живописної і словесної культури народу.
У вишивці своєрідними засобами передається прагнення людини возвеличити те, що її оточує, чим вона живе. Це і рослинний світ, земля, небо, - усе те прекрасне, що створене працею людини і передане у вишивці і слові образною мовою узагальнення, що зберігається як вселюдська пам’ять про історію, землю, природу.
У даній роботі я описала і зробила спробу порівняти вишивку різних національних напрямів, які вплелися в вишивану історію мого села. Прагнула продемонструвати на прикладах, що в різні представникі нашої України, вишивають по-різному: з південня домінують теплі кольори, у північні – більш до червоно і чорного; що вишивальниці використовують під час вишивання різні техніки. Намагаючись також показати, що майстрині нашого краю свято шанують традиції і надбання народу, бо вони в кожній квітці, дереві, геометричному малюнку бачили прекрасне і зуміли показати це на полотні і словесно.
Той, хто пам`ятає минуле, має чимало шансів не помилитися у майбутньому. Варто зберігати своє коріння та свої ремесла. Тому давайте вишивати, давайте носити вишиванки та інші оздоблені вишивкою речі, прикрашати свої оселі, адже це красиво, це природно, це наше рідне мистецтво, наші традиції.
Одягнімо, друже, вишиванки –
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.
Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм – вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ –
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ.
Творчість сучасних майстрів, виявляє їх глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня це велике надбання нашої культури. Саме сьогодні громадянам України необхідно пізнати і зрозуміти велич нашої народно – традиційної культури, її одвічний гуманізм, добробут, доброзичливість, щиру гостинність, щоб врівноважити свої вчинки, спрямувати їх на утвердження української державності, забезпечення душевного затишку усім, хто живе на етнічній землі України.
Щоби по справжньому пізнати свій рідний край, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Ця традиційна культура тісно пов’язана з природними умовами, історичним буттям нарду, способом його життя, діяльністю, характером, психологією.
Отже, основна функція вишивки – оздоблення одягу і тканин для інтер´єрного обладнання життя. Впродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийомі художнього вирішення одягових та інтер´єрних тканин. Навіть у межах сусідніх сіл існують місцеві варіанти. Є відмінності у місці розташування орнаменту, його величини, характерних особливостях мотивів, їх укладанні на площині композиції, колориті.