ВИШИТИЙ РУШНИК НА УКРАЇНІ.
З давніх-давен вишитий рушник відігравав важливу роль у житті українського народу. Він супроводжував людину від її народження і до самої смерті. Із ним зустрічали дорогих гостей, проводжали в далеку дорогу. Був він і невід’ємною частиною весільного обряду та оберегом домашнього затишку. На жаль, сьогодні його первинне призначення втратило свою силу.
Рушник походить від слова рука, бо завжди був при руці. Рушником утиралися (утирач), рушники висіли на кілочках (кілкові), для прикрас інтер'еру хати, як оберг. Рушники були головними "персонажами" у багатьох обрядах наших пращурів: родинних, трудових, весільних, поминальних... Наприклад, перед засіванням поля, господар застеляв землю рушником, на якому були ви-шитізнаки родючості; коли будували хату, то вишивався рушник зі знаками - оберегами будівництва і теж застелявся на місці майбутньої хати.
На весілля, родини, похорони ткались и вишивались особливі рушники, щоб оберігати родину, сім'ю протягом всього життя чи стелили дорогу небіжчику у майбутне неземне життя, споконвічне існування. Рушники з цілющими рослинами бережуть сон, дають силу, захищають від хвороб... I так без кінця, (так споконвіку, від роду до роду, від матері до дітей, від бабусь до онуків. Це велика наука нашого прадавнього племені, аж з трипілля до сьогодення.
Рушник - душа нашего народу, в ньому відчуваеться дух роду, дух минулих та майбутніх поколінь. Рушник насамперед – оберіг.
На рушниках збереглося знакове письмо укранців. Знакове письмо українців - генетичний код, який передаеться з покоління в покоління.
Рушник завжди був основним атрибутом в життя роду, сім'ї, людини, бо супроводжував її від народження до відходу в небутгя. Рушник допомагав людині жити і працювати, переносити лихо, зло, зустрічати свято...
Функції рушника
Символічно-духовна - одна з головних функщй українського рушника. Людина завжди звертається до рушника у годину горя, біди, радості, отримує від цього духовну наснагу. В кожній хаті, у правому куті сходу висіли ікони. Оберігали божничку (червоний кут) великі рушники, довжиною 3-4 метри, вишивалися по всьому тлі. В деяких репонах України ікони від чужого ока закривалися рушниками і лише під час молитви їх відкривали. На таких рушниках вишивались хрести,як оберіг і символ Ісуса Христа. На Півдні України й досі на вікнах вішають рушники з деревом роду, деревом життя - символом роду. Знаки води і землі- то той свіг, небутгя; ваза і три квітки -
сьогодення, наше життя, наша родина, а пташки на гілках - символ божественного існування. Таким чином, символічно-духовна функція рушника - це передача генетичного коду від роду до роду.Обрядово-ритуальна функція.
Без рушника не обходиться жодний ритуал чи обряд: народжувалася дитина - її обтирали рушником; звали кумів на хрестини теж з рушниками, проводжали до війська - перев'язували рушниками і таке інше. На весілля, особливо на півдні, використовували до 300 рушників, стільки ж і на похороні. Перев'язували жителів всього села. На входинах - хліб-сіль, ікону заносили в нову оселю на рушниках. Але не можна казати, що це колись було, все це наше сьогодення. У багатьох селах і сьогодні рушник виконує цю важливу функцію.
3. Декоративно-мистецька функція.
Рушник завжди був прикрасою осель, весілля, входин, народим. Він радував око, розмовляв своєрідною мовою мистецтва, створював атмосферу добра, благополуччя, ставлення родини до прекрасного, бо являв рівень мистецького стану родини. Яка це насолода, краса зайти до хати, прикрашеної рушниками, побачити дивовижний світ зачарованої української душі – оті квіти, птахи, візерунки, зірочки, хрестики, віночки, коники, півники, вишиті на білому тлі червоними та чорними нитками: " Червоне - то любов, а чорне - то журба"