Рушник — незамінний атрибут Великодня.
Традиції вишивки рушника
Вишивати рушник починали у четвер, традиційно хрестиком, з молитвами й бажано лише однією голкою. Обраний малюнок займав не більше чверті полотна. Для рушника підбирали натуральне домоткане полотно. Його нізащо не різали, а рвали, адже нитка — символ нескінченності життя.
Зазвичай розмір великоднього рушника сягав 30×70 см. За Священним Писанням, великі починання повинні ділитися на досконале число сім. Вишивали так, щоб не було вузликів, а виворіт був не гіршим, аніж лицьовий бік. Казали: «Лицьова сторона — для людей, а виворіт — для Бога».
