Цi слова вважали за абсолютнi синонiми, тому в класичнiй лiтературi бачимо iменник „вираз“ у рiзних значеннях: „Почала... солодкими виразами любовi промовляти“ (I. Нечуй-Левицький); „Вираз на лицi понуро урочистий“ (П. Кулiш).
У сучаснiй українськiй лiтературнiй мовi цi слова розрiзняються за значе- нням: там, де мовиться про якусь думку чи мiркування, переданi небагатьма словами, кажуть „вислiв“: „За висловом чиїм“ (Росiйсько-український фразеологiчний словник I. Виргана й М. Пилинської), у всiх iнших випадках, зокрема й у математицi, користуються iменником „вираз“: „Ротмiстр i очима i всiм виразомпоказував, щоб вiн забирався геть“ (П. Панч); „вираз a2 + b = c“.
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
