Переписати диктант,вставляючи/дописуючи) пропущені розділові знаки, де потрібно.
Маруся Чурай
Наш рідний край легендами багатий. Є серед них страшні чарівні романтичні захопл(юю/ю)чі. Одна з найромантичніших (У/у)країнських легенд розповідає про чарівну (К/к)озачку з (П/п)олтавщини яка є авторкою ба(г/х)атьох ліричних пісень. Проте більшість із них до цього часу (в/вв)ажаються народними.
Який талант треба мати щоб надати здавалося б, звичайним словам безсмер(т/тт)я! Звідки взявся такий талант у поневоленій (У/у)країні? Таке питання може виникнути лише у того хто ніколи не бачив чарівної (в/В)орскли не слухав її тихих лагідних пісень у супроводі веселого тьохка(нн/н)я солов'їв із прибережних (г/х)аїв(!або.) Саме ця (з/З)емля народжувала і народжує дива. Одне з них (,або-) Маруся Чурай, донька урядника (П/п)олтавського козацького полку (Г/г)ордія Чурая. Він був справжнім лицарем свого часу. Як і всі козаки (в/вв)ажав ганебною смерть не в бою, а де(-)інде.Маруся мала тонку душу, кожна струна якої бриніла своєю піснею мрійливою сумною про кохання про козацьку долю і лицарську звитягу. Прості людські ці(н/нн)ості, оспівані у піснях запалювали серця слухачів які розносили це полумя Україною.
Сучасні поети(-)піснярі ствер(дж/ж)ують що гарну пісню можна написати лише тоді, коли переживеш якесь моральне потрясіння. Можливо, це так і є бо власна доля Марусі була трагічною.
Дівчина покохала молодого козака Грицька Бобренка. Але війна розлучила закоханих. Тяжко Маруся переживала розлуку. Смуток і журба були такими без(-)межними, що вилилися із(-)її душі піснею «Віють вітри, віють буйні...»