Система медичної освіти в Україні поступово переходить від традиційного теоретичного направлення до інноваційного навчання з використання стимуляційних технологій. Їх популярність в сфері медичної освіти продовжує зростати, демонструючи важливість такого виду проблемно-орієнтованого навчання для швидкого засвоєння навчального матеріалу.
Високий темп розвитку науково-технічного прогресу в медицині змінили вимоги до професійного рівня лікарів та середнього медичного персоналу.
Актуальним є питання підвищення рівня володіння практичними навичками та вміннями при наданні медичної допомоги.
Ключовим аспектом будь-якого навчання є його практична спрямованість. Симуляційна освіта є однією з основних методик практичної підготовки медичних фахівців в розвинених країнах. Відпрацювання навичок на стимуляторах має доведену ефективність.
В медичній освіті використовуються різні типи симуляторів:
анатомічні моделі – використовуються для навчання окремим умінням і навичкам
фантом – модель людини, або її частини в справжню величину, який зберігає тільки деякі властивості оригіналу( сприяє формуванню системи взаємопов’язаних умінь і навичок),
манекен – фігура на якій можна формувати систему взаємопов’язаних умінь і навичок ),
тренажер – пристрій для штучного створення ( імітації) різних ситуацій або об’єктів, що дозволяє формувати окремі навички та вміння,
«стандартизовані пацієнти» - система ситуаційних завдань, навчальні ігри клінічного типу( дозволяють формувати вміння клінічного мислення),
навчальні ігри організаційно-діяльнісного типу(сприяють формуванню професійних умінь і навичок організаційного характеру).
Під час навчального процесу студенти не завжди мають можливість відтворити велику кількість тих чи інших маніпуляцій, вони відчувають брак тематичних пацієнтів, а також існують етико-деонтологічні обмеження у взаєминах між студентом і пацієнтом у клініці. Всі ці проблеми можна вирішити, використовуючи стимуляційні технології навчання, які сприяють засвоєнню знань та відпрацюванню навичок.
Основою освітніх стандартів при підготовці медичних працівників є компетентносний підхід.
Основна спрямованість освітньої діяльності ВНЗ полягає, саме, у формуванні компетенцій, тобто здатності застосовувати отримані знання, вміння та особистісні якості для успішної професійної діяльності
В процесі формування навичок та вмінь з медсестринства в педіатрії доцільно використовувати різні типи стимуляторів в залежності від змісту програми.
Назва розділу для засвоєння практичних навичок | Тип симуляторів |
Догляд за здоровою і хворою дитиною | Моделі дітей різних вікових груп |
Маніпуляції і процедури | Моделі зі специфічними завданнями ( тренажери для виконання ін’єкцій, пункції вен, постановки клізм) |
Перша медична допомога при невідкладних станах у дітей | Моделі для відпрацювання специфічних вмінь ( манекени для базової серцево-легеневої реанімації) |
Методи обстеження дітей | Моделі для відпрацювання специфічних вмінь (манекени для аускультації ) Компюторизовані манекени, що керуються інструктором |
Діагностика і лікування ургентних станів | Моделі для відпрацювання специфічних умінь ( тренажери для пункції вен, катетеризації, спинальної пункції) Компьюторизовані манекени, що керуються інструктором Екранні стимулятори( програми, що моделюють клінічні умови на персональних компьютерах |
Використання тренажерів дозволяє багаторазово, не турбуючись про пацієнтів повторювати різні маніпуляції, домагаючись їх бездоганного технічного виконання, крім того зростає самооцінка і впевненість в собі студента.
Одним з варіантів сучасних освітніх симуляційних технологій для накопичення професійних компетенцій студентів є рольова гра.
Базою для створення рольових ігор стали матеріали клінічних розборів у педіатричних відділеннях педіатричних баз, ситуаційні клінічні задачі з тестової бази Крок – М «Сестринська справа».
Прикладом стимуляційної гри, що регулярно використовується при викладанні медсестринства в педіатрії можна вважати відтворення медсестринського процесу при різній нозології з участю самих студентів при відсутності тематичного хворого. Один із студентів виконує роль «стандартизованого пацієнта», інші студенти проводять медсестринські обстеження, виявляють дійсні та потенційні проблеми, встановлюють мед сестринські діагнози, складають план медсестринських втручань та реалізують його, використовуючи симулятори з низьким і середнім ступенем реальності. Викладач виступає в ролі ведучого гри, поступово додаючи інформацію з навчальної історії хвороби (створеної на основі реальної), відповідає на запитання студентів при необхідності спрямовуючи розумовий процес від простого до складного. В грі акцент зміщується на студента, надавши йому можливість, відпрацьовувати навички припускатися помилок та виправляти їх, аналізувати ситуацію і робити висновки.
Застосування стимуляційної рольової гри дозволяє студентам, залишаючись в позиції учнів, виконувати професійні дії і вчинки. Форма організації такої діяльності практично відтворює форми реальної професійної діяльності.
Безумовно, переваги використання симуляційних технологій для навчання очевидні, водночас точність моделювання не в повному обсязі ідентична реальності, а тільки наближена до неї, отже симуляційне навчання все ж не є панацеєю і в жодному разі не зможе повністю замінити навчання «біля ліжка хворого». Обидві технології в сучасному освітньому процесі повинні органічно доповнювати одна одну.