Виховний захід "Збережемо нашу природу"
Вед.1. Сміються ранки синіми туманами
В моїм селі – у рідному краю,
І кращої землі ніде не знаю я –
Весь світ зійду – такої не знайду –
Тут солов'ї у срібних переливах,
Зозулі тут весною у гаю,
І навіть сонце радісне й щасливе
В моїм селі – у рідному краю.
Вед. 2. Стежини в спориші, ранкові роси,
Тут найбіліший сніг і найдобріший світ.
Лелеки й журавлі тут щовесни приносять
З усіх світів лише мені привіт.
Тут сині води і глибоке небо,
Веселки-дуги п'ють нектар в садах.
Я весь в тобі! Бо ким би був без тебе?
З волошками й калиною в руках.
Вед.1. Добрий день шановні присутні!
Вед. 2.. Вітаємо любителів природи і довкілля!
Вед.1.Любов до природи, бережливе ставлення до неї, тісно повязане з поняттям «Батьківщина». Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці міста, лелече гніздо та терпкий запах лісової конвалії - усе це картини нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушили чи маємо вирушити в життя. Напевно всі ми любимо природу, милуємося її чарівною красою. Але, мабуть не всі задумуємось над тим, що природа – це наша домівка.
Вед. 2. Хоч іноді, хоч раз в житті
На самоті з природою залишся,
І подивуйся ніжній чистоті
Того зеленого затишшя.
Вед.1. Ми сьогодні прийшли до вас, щоб розповісти про чудову природу нашої Батьківщини – найкращої країни в світі.
Вед. 2 І це дійсно так. Адже, мабуть, тільки українські письменники і поети змогли створити такі чудові й поетичні описи природи.
_________. Ось наприклад:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай.
Зелений гай, густесенький,
Неначе справжній рай.
_________. Під гаєм в'ється річечка,
Мов скло вона блищить.
Вед. 1. (перебиває). Постривай! А ти впевнений що йдеться про українську річку? Я бачив багато малих річок нашої країни, але вони не дуже відповідають цьому опису.
Вед. 2. Так, я теж бачив ці річки, а також озера та ставки. Вода в них брудна, на дні якийсь смердючий мул, на берегах купи сміття. А наші сучасники змальовують річку вже зовсім іншими словами:
Міліє річка прямо на очах
Пропала риба, раки повтікали,
А на її зелених берегах
То тут, то там сміття понакидали.
Столітні верби піднімають гвалт,
Бо їм ще праправерби говорили,
Що річка ця в усі часи була,
Текла собі й ніколи не міліла.
Не доведи нас, Боже, щоб колись
Цю річку у кайдани взяла суша...
Міліє річка, тиснуть береги
Від того, що міліють наші душі.
( пісня на мотив: «Когда уйдем со школьного двора»)
Давайте нашу річку берегти,
Всі разом будем ми її плекати,
Очистим від сміття ми береги,
А браконьєрство знищим до ноги,
Відходи будем добре очищати,
Давайте нашу річку берегти.
Ми пляжі приведемо до ладу,
Зберем склянки і пластикову тару,
Почистимо місцеве джерело,
Красиво стане, як колись було,
Співать пісні там будем під гітару,
Як пляжі приведемо до ладу.
Водяний. І чого це ви підняли галас? Чим вам не довподоби наші річки?
Ми болотна нечисть наприклад дуже задоволені! Сміття повно, відходів скільки душа бажає, а купатися вже давним давно ніхто не приходить. Красота.
Вед. 1 Вибачте, а ви хто шановний?
Вед. 2 Раніше ми вас на річках не зустрічали.
( Пісня Водяного).
Водяний: а взагалі то ви люди самі створили для нас такі хороші умови. Ви знищуєте і засмічуєте все живе. Недавно сталася така пригода, що навіть мене, найбридкішого водяного на світі довела до сліз.
Балада про лебедів
Звідки вони взялись, нікому не відомо.
Які вітри їх принесли в село?
Але говорять люди: "В наших водах
Ніколи лебедів до цього не було".
Вони спустились з неба, наче пісня,
На цей зарослий веренчанський став.
Тут лебедине справили весілля,
А потім лебідь хату будував.
На другий день село уже гуділо.
Клялась сусідка: «Бачила сама:
Сто лебедів через город летіли.
А потім опустились на ставках»
Пішли до ставу ті, хто не повірив.
Переконатися, чи справді воно так?
Чи плавають там птахи білокрилі?
Чи з двору втік годований гусак?
Коли останні вже повірили у чудо,
Коли вже травень з червнем обнялись.
Маленькі два клубочки жовтогруді
З гнізда назустріч сонцю попливли.
В селі дорослі і малі раділи:
Немов хто щастя висипав в село
І переймали лебедину вірність –
За цей час і розлучень не було
Та кажуть люди: "Де добро там й зло".
Одного разу у вечірню тишу
До ставу на старенькому авто
Дядьки приїхали, сіренькі, наче миші.
Мишачі очі засвітились в них,
Вони не лебедів побачили, а м'ясо.
Злякався вечір, тільки вітер в крик:
Навіщо ви задумали це!? Нащо!?
Два постріли, немов сокири дві,
Вечірню тишу шротом розрубали.
І опустилось небо до землі.
Як лебеді у рідний став упали...
Такого в нас в селі ще не було.
. Ридьма ридало поле, вітер стих,
А у гнізді маленькі два клубочки
Не знали, що немає мами в них.
А люди - миші вже кладуть багаття
Такі щасливі, що аж жаль було.
Хіба могли ці вбогі душі знати,
Що небо їх сьогодні прокляло.
Блищали очі, як вогонь багаття.
Іржаві зуби клацали, як грім.
Ну звідки цим сіреньким людям знати,
Як світ на вірність і красу збіднів. (Харюк Василь Дмитрович)
Вед. 1 Так історія сумна і нажаль не поодинока.
Вед. 2 Але ніколи не пізно зупинитись, адже все в наших руках, ми ще можемо врятувати природу.
Вед. 1 Скажи, а хіба тільки до річок чи ставків підійти страшно? Ти поглянь, що відбувається з рослинами:
учень Немає казки кращої на світі
Ніж та, яку природа нам малює
Галявина, яка пашить від квітів
Милує очі й запахом дивує
Пташиний спів дзвенить, летить до неба
Ампонують птахам гілками дерева
Здається, ну чого не вистачає
Живи, радій, оберігай природу.
Та між людей все навпаки буває
Для вас покажемо не рідкісну пригоду.
(пісня про ромашки, тормозить машина, викидають сміття)
(пісня розбійників)
Пакет, використана стопка, макулатура
Не маємо постійного життя
Валяємось постійно на дорозі
Кидають нас дорослі й дітвора
На дворі й на шкільному порозі
Ми не хочемо жити ех інакше 2р.
Лежимо довкола 2р.
І від цього всім ще краще.
Пакет: - О! Містечко вищий клас
Бачу не чекатиме нас
Ви думали галявинка ваш дім
Ні, дорогенькі, тепер ми живемо в нім
Ромашка 1:
Ви хто такі,
Що за рослини?
Ромашка 2.
з якої ви цвітучої родини?
Використана стопка
Ми не рослини, а брудні відходи
З’явились для забруднення природи
Ромашка 1.
Хіба для вас закриті смітники.
Тут проживають тільки
трави та квітки.
Макулатура
Усе це так та не у нас причина
Ви чули, зупинилася машина
То з відпочинку їхала сім'я
Тут вирішили викинуть сміття
Пакет.
Все досить з нас пояснень друзі
Від нині ми господарі у цій окрузі.
Ромашка 1.
Ні, ми галявину не віддамо
Не тільки ми тут живемо.
Там, за кущем сіренькі мишки
А там, ось білочка збирає шишки.
Ромашка 2.
На дереві живе великий шпак
Вам нас не вигнати ніяк
Використана стопка
Усі ви пропадете обіцяєм,
Бо ми, відходи, свою справу знаєм
Від нас запахне так, що просто жах,
Всі повтікають і мишки й шпак
Макулатура
Ні квітів, ні трави, лише відходи
Забруднимо усю природу
Сміття кидатимуть із кожної машини
І скоро нашої побільшає родини.
Ромашка 1.
Я гину, задихаюсь від сміття.
Якісь жахливі, дивні відчуття.
Ромашка 2.
Потрапили ми, сестро, у пригоду
Я викликаю матінку-природу
Мерщій, природо, приходи сюди,
Бо не минути нам страшенної біди
Природа
Така біда не тільки тут.
Через сміття багато квітів не ростуть
Через відходи гине риба у ставках
Вмирають птахи, не літають в небесах
У лісі гинуть звірі і дерева
Невже цього людині треба?
(«У природы нет плохой погоды»)
Природа
Я в людини прошу порятунку
Захистіть від бруду і сміття
Ці токсичні і брудні відходи
Зіпсували все моє життя
У повітрі пахнуть хімікати
І в минуле не повернеш ти
Те, що я дарую людям
Треба шанувати й берегти
Захисник
Ні, сміття непотрібне людині
Сміття проженемо і в кожній родині
Хай діти навчаються в мами і в тата
Природу любити і оберігати
Природу я люблю і поважаю
Від сміття й відходів очищаю
Всіх закликаю я природу берегти,
Бо ми єдине ціле : я і ти.
(«Землю обмотали»)
-- учень. Так природа серйозно хвора і ми пропонуємо її лікувати
- А починати треба з того місця, де живем.
- Я порядок люблю, скрізь попідмітаю
Весь непотріб з двора у яр відтаскаю.
Хай сміття те в яру валяється сміло
Не моє то діло, діло не моє.
Всі. А совість в тебе є?
учень Ви самі сказали, що починати треба з того місця, де живеш.
учень Добре в місті там машина сміття забирає,
А у нас куди попало, де хто викидає:
Хто в посадку, хто в яри, а хто й на толоку,
Бо живемо за принципом: Моя хата з боку.
Пакети, пляшки, ганчірр´я валяється всюди
Доки цей безпорядок у нас буде, люди?
учень Лиш тоді буде порядок у селі і в місті,
Коли кожного почне власна совість гризти.
Учень А нас уже загризла.
Всюди ми устигнем, допоможем
Птахам, річкам і воді
Стоїмо ми на сторожі
Довкілля нашої Землі.
( Пісня «Зелений світ»)
Природо рідна, всі ми твої діти,
Про тебе дбати мусимо весь час,
Щоб все жило, щоб все цвіло довкола
Й не соромно тобі було за нас.
Природо, ти – наш другий дім,
Колиско мила, берегине славна.
Щоб нам у ньому затишно було
Зусиль прикласти треба нам немало.
Іде весна, і нас вона зове
Світанки сині в поле зустрічати.
Та правило святее повинні знати ми:
Що треба все садить, а не ламати.
Коли зустрінеш ти комашку десь –
Стурай легенько, щоб її не затоптати.
Якщо ж не ми, то хто ж у цім житті
Малих істот цих буде захищати?
Україна, улюблений край,
Ти як небо, як сонце, як зорі…
Я дивлюся на твій небокрай –
Бачу райдугу, хмари прозорі,
В небо клином летять журавлі
І співають про те, що на світі
Не знайти нам такої Землі,
Де під вербами бавляться діти,
Де співають чудові пісні:
Все про долю, життя та кохання,
Де калина цвіте на весні
І росою вмивається зрання.
Заспіваю про велич, красу,
Про найкращу у світі країну…
І цю пісню тобі піднесу,
Як дарунок, моя Україно.
( Пісня «Мій край»)