Щороку 3–ого грудня весь світ відзначає День захисту людей з особливими потребами. Міжнародний день людей з інвалідністю.
Ви запитаєте чому ми так урочисто відзначаємо цей день? Тому , що наш клас- особливий . Наш клас - інклюзивний. Бо у нашому класі навчаються особливі діти.
Інклюзивне навчання — спосіб отримання освіти, у який учні з особливими освітніми потребами (ООП) навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання.
Мета інклюзивної освіти — зробити так, аби жоден із дітей з особливими освітніми потребами не відчував себе іншим, зайвим, небажаним. Тож організація інклюзивних класів і груп у закладах освіти є цінною як для дітей з особливими освітніми потребами та їхніх ровесників, так і для педагогів, батьків, керівників закладів освіти, зрештою для суспільства в цілому.
За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами. Чисельність людей з інвалідністю в нашій державі становить 2,7 млн. осіб ( це близько 4 % населення країни).
Мета, заради якої був проголошений цей день, - повне і рівне дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства. Ці цілі були зазначені у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році.
У грудні 2006 року ООН прийняла Конвенцію про права інвалідів, у 2008 році вона набула чинності. Конвенція націлює на сприйняття інвалідності як, в першу чергу, питання прав людини, а не тільки медичного забезпечення, благодійності або залежності від оточення.
Готуючись до нашого свята, я дізналася, що в Україні майже 2 млн.одиноких людей, близько 200 тисяч не здатні себе обслуговувати, 15 тисяч проживає в будинках інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. Понад два з половиною мільйона людей, які потребують належного ставлення до себе – вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу відвідувати бібліотеки, кінотеатри, поліклініки.
За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності. За даними Державного комітету Статистики в Україні налічувалося 168 128 дітей з інвалідністю віком до 18 років. Причинна структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.
Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями? В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями. Постановою Кабіну в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».
Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’ язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.
Ми також не залишаємось байдужими до таких людей, особливо до дітей, тим більше, що такі діти навчаються і в нашій школі , держава робить все можливе, щоб інтегрувати таких дітей в суспільство. Ці учні не почувають себе ущербними, неповноцінними, вони добре навчаються, приймають активну участь в житті класу, шкільних заходах, займаються спортом, а особливо люблять гратися з однокласниками.
Володимир Олександрович Сухомлинський писав: «Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очаї складний духовний світ, радість, горе, біду, нещастя… Умій співпереживати і співчувати.»
Хтось народжується здоровим, а в когось зі здоровям не все гаразд. У хворої людини страждає не лише тіло а й душа, особливо коли її ніхто не чує,не зважає на її страждання. А коли ті, хто поруч, допомагають та співпереживають, одужувати набагато легше. Бо турбота, тепло сердець, увага- чи не найважливіші ліки. « Не дивіться на вади мої, краще гляньте у душу мою»
Виховний захід проведено на основі казки"Соловейко з одним крилом" Ця казка про соловейка з одним крилом, як й усяка інша, насправді розповідає про наш людський світ, про сім’ї, в яких є діти з особливими потребами, про те непросте випробування справжньою любов’ю, через яке вони проходять, а водночас і всі ми з вами, бо це від нас залежить, як їм житиметься у цьому світі, якою буде їхня життєва дорога. Отож казка адресована не лише дітям з особливими потребами та їхнім рідним, але й усім нам і дорослим і дітям, – бо всі ми є частинкою цього великого світу, у якому так важливо, щоб кожен знайшов своє місце, щоб пісня кожного таки пролунала і була почута.
