Існує традиційний підхід до оцінки якості виховної роботи, що ґрунтується здебільшого на кількісних, формальних показниках. Тобто аналізують кількість та широту спектру проведених заходів, дані про участь якнайбільшої кількості учнів у роботі органів учнівського самоврядування, відсоток охоплення учнів об'єднаннями за інтересом, повноту забезпечення участі у різноманітних конкурсах, волонтерських акціях, флешмобах національно-патріотичного спрямування, відсутність правопорушень тощо.
І є сучасний підхід, який базується на таких якісних показниках, як набуття тих чи тих складових соціального досвіду та приріст в особистісних якостях. Застосування цього підходу усе ще є рідкістю. У цій ситуації виховна робота стає насамперед пропонуванням учням сенсів і практик, тож потрібно відстежувати зміну ціннісних орієнтацій, моральних оцінок подій та вчинків, набуття соціальних компетенцій тощо. Більшість цих показників можна зафіксувати завдяки спостереженню за дітьми, але варто застосовувати й діагностичні методики (виявлення ціннісних орієнтацій дітей тощо).
Адже саме ціннісні орієнтації формують ієрархію життєвих цілей і є базовою складовою життєвих стратегій особистості: від них залежить, що захоче обрати той чи той випускник школи – стратегію відповідності зовнішнім вимогам чи стратегію постійного самовдосконалення («бути чи здаватися?»).
Тільки так можна вплинути на подальший індивідуальний життєвий шлях, бо люди йдуть тим шляхом, який визначається їхніми головними цінностями. Сіяти розумне, добре, вічне – означає вести освітньо-виховну роботу на глибинному рівні цінностей.