Ви скажете: "Ну й дивні ці жінки!"
Їм подавай то квіти, а то каву.
У кожної свої прожиті сторінки.
Біляві, чорнокосі і русяві.
Хто їх збагне? Розкриє аж до дна.
Вони живуть в своєму світі.
Одна з них - осінь. Інша, як весна.
На зиму сжожа й на квітчасте літо.
Ногами босими іде по споришах.
Сльозу ховає ту, що накипіла.
І хтось забув, що в жінки є душа,
Яка, мов в плаття, загорнулась в тіло.
Святкова і буденна. Осяйна.
Ще стільки нерозгаданих відтінків.
На світі - серед тисячі одна.
Її величність. Неповторність. Жінка.
Ольга Дриль
