Ви п'єте каву вдома,
Чи, може, навіть в зручному кафе...
А в нього по кістках гуляє втома,
Бо кілограм десь сорок на собі несе.
А в нього руки в мозолях до крові,
А в нього ноги стерті до дірок
А в нього у ночі не світять зорі,
А в нього тільки присмак цигарок.
Ви п'єте каву... і життя триває...
А в нього вчора вбитий побратим
Убитий...розумієте? - не має!
Чому цей світ зробився геть не тим?
Ви п'єте каву... а у нього порох...
У перемішку з присмаком землі,
Й тягар такий на кілограмів сорок...
І гул снаряда дикий в голові.
Ви п'єте каву... Добре, що удома...
За це вже хтось сьогодні заплатив...
Ціна болюча... присмак сліз і втома,
Щоб ти цю каву просто неба пив.
Аліна Войтенко
Ціна нашого спокою... болюча...
Не забувайте ні на хвилинку тих, хто тримає цю лють власним життям!
