Ввірвався вихрем місяць лютий,
Приніс нам горе і руїну.
Для нас усіх він незабутній,
Біда накрила Україну.
Прийшов сусід нас визволяти,
Від щастя, дому, від життя.
Скількох прийшлося проводжати,
Синів у вічне небуття.
Вже майже рік, а мов століття,
Щодня некрологи рясніють.
Шматують душу ці жахіття,
Які ординці всюди сіють.
І навіть час безсилий в тому,
Глибокі рани не лікує.
Долаючи шалену втому,
Країна шлях гіркий торує.
Я розлюбила тебе, лютий,
Бо ти украв у нас весну,
Як хочеш бути ти спокутий,
То забери від нас війну!
Алла Черней.
