У 1582 році Папа Григорій XIII своєю буллою Inter gravissimas оголосив про реформування літочислення і введення Григоріанського календаря, що використовується сьогодні в більшості країн. На відміну від Юліанського календаря, введеного ще у 45 році до нашої ери Юлієм Цезарем, Григоріанський вважається більш чітким. До 16 століття Юліанський календар через недостатню точність сильно розійшовся з реальністю: найважливіший для визначення великодньої дати день весняного рівнодення з 21 березня перемістився на 11 березня. До Григорія XIII проект намагалися здійснити Папи Павло III і Пій IV, але успіху вони не досягли. Підготовку реформи за вказівкою Григорія XIII здійснювали астрономи Христофор Клавіус і Луїджі Ліліо.
Результати їхньої праці були зафіксовані в папській буллі. Новий календар набув чинності 4 жовтня 1582 року й одразу на момент прийняття зрушив на 10 днів поточну дату. Відтепер рік став вважатися високосним, тобто містити 366 днів, якщо його номер без залишку ділиться на 4 і не ділиться на 100, або його номер ділиться без залишку на 400. Крім того, модифікувалися правила розрахунку християнського Великодня. Таким чином, з плином часу Юліанський і Григоріанський календарі розходяться все більше: на 1 добу в століття, якщо номер попереднього століття не ділиться на 4. Григоріанський календар набагато точніше відображає справжній стан речей, ніж Юліанський.
Він дає набагато краще наближення до тропічного року. Вказівку перейти на новий календар відразу взяли до виконання тільки католицькі країни: Італія, Іспанія, Португалія, Франція. Німецькі князівства перейшли на новий стиль у 1700 році, Англія - у 1752-му, Російська імперія - у 1918-му, Югославія і Греція - в 1925-му, а В'єтнам - тільки в 1967-му році.