Втомився Грудень. Сонно позіхає.
У дні останні хоче трохи свята...
Стару ялину в вогники вбирає.
Шепочуться у небі янголята...
Скидають пір'я .Біле, невагоме...
А під подУшки пхають ніжні сни.
І розчиняють в душах біль і втому
легеньким дотиком на кінчику струни...
Мотають перкаль у товсті' сувої,
прядуть ниткИ на теплі кожухи...
Змагаються з морозами в двобої
і слухають вечірні молитвИ...
Малюють свято. Тихо і таємно.
Запалюють у небі каганці...
Зітхає Грудень. Радісний, напевно...
Лягає спати в Бога на руці...
