Інтеграція України до Європейського Союзу є одним з її основних зовнішньополітичних пріоритетів. Стратегічною метою нашої держави проголошено повноправне членство в Європейському Союзі. Фундаментальні основи європейської політики України, механізми і тактику реалізації стратегічного курсу визначають наступні правові документи: Конституція України (ст.18); Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року; Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 року, яка підкреслює, що "перспективною метою української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах"; Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, підписана 16 червня 1994 року; Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року та інші.
Ключовим елементом успішної інтеграції України до Європейського Союзу є досягнення певного рівня узгодженості законодавства нашої країни з правовими нормами Євросоюзу. Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою права забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС та сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах ЄС.
Потрібно зауважити, що існуюча правова система України є суперечливою, нестабільною та малозрозумілою. Залишаються нерозв’язаними важливі питання загальнодержавного значення.
Зрозуміло, що Україні також потрібно враховувати економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних актів законодавства, адаптованих до вимог законодавства ЄС.
Отже, створюючи національну державну правову систему у відповідності до норм Євросоюзу, необхідно одночасно із адаптацією вже існуючих правових актів приймати нові, узгоджені із правовим полем ЄС. Роль найвищого законодавчого органу країни у цьому процесі є надзвичайно важливою. Беззаперечним є й те, що процес адаптації законодавства України вимагає злагодженої співпраці всіх гілок влади.
Україна, нажаль, знаходиться ще далеко від європейських стандартів правової регламентації. Багатогранність європейського правового поля, його комплексний характер наочно свідчать про труднощі на шляху узгодження національного законодавства із загальноєвропейським. Формування правового поля держави є тривалим соціальним процесом, що органічно пов’язаний із змінами у всіх інших сферах життя суспільства. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння.
Отже, потрібно наголосити, що вивчення та аналіз позитивного досвіду організації та функціонування правової системи Європейського Союзу, а також його основних інститутів є надзвичайно актуальним та важливим в контексті можливої інтеграції України до Європейського Союзу.