Всі називаємось людьми,
чому, такі всі різні, ми,
одні, як сонце, інші - небо,
а є, як дощ, чи вітер злий,
у кожного, своя потреба,
і настрій в кожного, теж свій.
Одні, як сонце світять з неба,
а інші, зірочки ясні,
що посміхаються до тебе,
дарують ночі чарівні.
Одні, дощами плачуть з неба,
а інші, накривають нас крильми,
допомагають, коли треба,
коли у розпачі, сумні.
Є співчутливі, добрі, щирі,
є різні душі та серця,
та хочуть бути, всі щасливі,
і щастя пронести крізь все життя...
© Галина Адамович
