2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь.
Ця подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу до цінності водно-болотних угідь для підтримки сталого розвитку нашої планети. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. в місті Рамсар (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції. День її підписання в 1997 р. було оголошено Всесвітнім днем водно-болотних угідь. Головною ціллю конвенції є збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як засіб досягнення сталого розвитку в усьому світі. На сьогодні до Рамсарської конвенції приєдналося 144 держави, а загальна кількість Рамсарських угідь перевищила 1400, із загальною площею 122 млн. га.
Кожного року 2 лютого країни світу, які мають на своїх територіях водно-болотні угіддя, у тому числі Україна, відзначають Всесвітній день водно-болотних угідь. Відзначення цього Дня приурочено до підписання світовою спільнотою 2 лютого 1971 року у місті Рамсар (Іран) міжнародної угоди – Конвенції з водно-болотних угідь міжнародного значення. Мета її – зберегти водно-болотні угіддя як середовища для водоплавних птахів та збереження і раціонального використання цих угідь шляхом місцевих, регіональних і національних дій та міжнародної співпраці, які будуть складовою збалансованого розвитку світу. Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн – договірних сторін конвенції.
Згідно зі статтею 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна – Договірна Сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.
На цей час зазначений Перелік включає 2 221 водно-болотних угідь загальною площею 21,421 млн. га. Серед них і 33 українських водно-болотних угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис. га. З них 22 угіддя отримали статус міжнародних у 1995 році, а в 2004 році Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про надання міжнародного статусу ще 11 природним комплексам України.
В Донецькій області знаходяться два водно-болотних угіддя міжнародного значення: «Затока Білосарайська та коса Білосарайська» (площа 2 тис.га, Першотравневий район) та «Затока Крива та коса Крива» (площа 1,4 тис. га, Новоазовський район), які розташовані на узбережжі Азовського моря в межах національного природного парку «Меотида». Крім того, на території області існує багато інших водно-болотних угідь, що відповідають вимогам Рамсарської конвенції. Ці угіддя, як правило, використовуються в сільському господарстві, але, одночасно, відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття.
Крім того, з метою охорони цілісних природних комплексів, стаття 2.1 передбачає, що водно-болотні угіддя, що включаються до Рамсарського списку водно-болотних угідь міжнародного значення: «можуть включати прибережні річкові та морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, і острови або морські водойми з глибиною більше шести метрів під час відпливу, розташовані в межах водно-болотних угідь». Крім того, існують антропогенні водно-болотні угіддя, такі як ставки для розведення риб і креветок, фермерські ставки, зрошувані сільськогосподарські землі, саліни, водоскиди, гравійні кар'єри, відстійники стічних вод та дренажні канали.
Зазвичай виділяють наступні п'ять основних типів водно-болотних угідь:
морські (прибережні водно-болотні угіддя, у тому числі прибережні лагуни, скелясті береги і коралові рифи);
гирлові (включаючи дельти, літоральні марші і мангри);
озерні (водно-болотні угіддя, пов'язані з озерами);
річкові (водно-болотні угіддя, розташовані уздовж річок та інших водотоків);
болотні (тобто «болотисті» - болота на бідних органікою грунтах, заболочені землі і торф'яні болота).
Водно-болотні угіддя зустрічаються всюди - від тундри до тропіків. Точно невідомо, яка частка площі поверхні землі у теперішній час зайнята ними. Згідно з оцінкою Всесвітнього центру екологічного моніторингу ЮНЕП, площа водно-болотних угідь імовірно складає 570 мільйонів гектарів (5,7 мільйона км2) - приблизно 6% поверхні суші Землі - з яких 2% складають озера, 30% верхові болота, 26% низинні болота, 20% заболочені землі і 15% заплави.
Для чого потрібно охороняти водно-болотні угіддя?
Водно-болотні угіддя виконують безліч життєво важливих функцій, наприклад:
накопичення і зберігання води;
захист від штормів і повеней;
зміцнення берегової лінії і стримування ерозії;
поповнення запасів підземних вод (проникнення води з водно-болотного угіддя вниз в підземний водоносний горизонт);
вихід підземних вод (рух води вгору і її перетворення в поверхневу воду в водно-болотному угідді);
очистка води;
утримування поживних речовин; відкладення опадів; утримування забруднюючих речовин;
стабілізація місцевих кліматичних умов, особливо кількості атмосферних опадів і температури.
Водно-болотні угіддя забезпечують умови для розвитку цілого ряду видів природокористування, наприклад:
водопостачання (кількість і якість);
рибальство (більше двох третин світового улову риби пов'язані зі здоровим станом водно-болотних угідь);
сільське господарство, завдяки підтримці рівня грунтових вод і високої родючості земель в заплавах;
виробництво лісоматеріалів та інших будівельних матеріалів; заготівля енергетичних ресурсів, таких як торф і деревний матеріал;
мисливське господарство; транспорт;
заготівля інших продуктів водно-болотних угідь, включаючи лікарські рослини;
відпочинок і туризм.
Водно-болотні угіддя належать до найбільш продуктивним екосистем світу. Вони є осередками біологічного різноманіття, джерелами води та первинної продуктивності, від яких залежить існування незліченних видів рослин і тварин. Вони підтримують високі концентрації численних видів птахів, ссавців, плазунів, земноводних, риб і безхребетних. Водно-болотні угіддя також є важливими сховищами генетичного матеріалу рослин. Наприклад, таке водно-болотне рослина, як рис, є основним продуктом харчування для більш половини людства.
