А в матусі хустка з тороками схована у скрині десь на дні Зоя Красуляк Берегине роду українського, символе прихильності, любові, вірності, прощання і скорботи, українська хустко, сьогодні твоє свято! Від покоління до покоління, крізь роки і століття ти супроводжуєш український рід як оберіг від зла, як захист від усіх негараздів. У тебе, білу, як перший незайманий сніг, сповивають немовля на щасливу життєву дорогу ; тебе, квітчасту, барвисту, на знак любові та вірності пов'язує дівчина на руку нареченому або дарує хлопцеві, який вирушає в далеку дорогу ; тобою, ошатною, сповненою поваги й гідності , покриває свекруха голову молодій невістці ; тобою, чорною і скорботною, запинають горе жінки після втрати дорогих, рідних людей. Ти зігріваєш у стужу і захищаєш від спеки, ти прикрашаєш чарівних українок як національний аксесуар одягу, ти сповнюєш душу теплом як світлий спогад з батьківської хати, як дорогоцінний дарунок від матері - дочці, від дочки - своїй маленькій донечці.
Сьогодні дівчата і жінки Луцького вищого професійного училища демонструють красу і велич української хустки з глибокою вірою в її таємничу силу, яка здатна захистити нашу багатостраждальну землю від жорстокого ворога, вберегти від кулі і каліцтва воїна на передовій, огорнути теплом і любов'ю осиротілу дитину, зігріти домашнім затишком і турботою сім'ю, що втратила свій рідний дім, укріпити в серцях людей глибоку віру в неминучу перемогу.
Щасливої тобі долі, світлого майбуття в прийдешніх поколіннях, наша таємнича і всеперемагаюча, українська хустко!
