Щороку 3 липня світ відзначає Всесвітній день суриката (World Meerkat Day) — неофіційне, але популярне свято, присвячене цим харизматичним мешканцям пустель. Це свято — чудова нагода дізнатися більше про цих тварин, які вражають своєю соціальною структурою, витривалістю та унікальною поведінкою. А ще вони такі милі!
Походження свята Всесвітній день суриката?
Всесвітній день суриката був започаткований у 2018 році в зоопарку Taronga Western Plains Zoo в Австралії. Метою свята є підвищення обізнаності про сурикатів, їхню роль у екосистемі та важливість збереження їхнього природного середовища проживання. Хоча свято має австралійське походження, його відзначають у багатьох країнах світу. Зоопарки та природоохоронні організації в США, Великобританії, Індонезії та інших країнах проводять заходи, присвячені сурикатам.
Живуть сурикати здебільшого в пустелях. Природне середовище сурикатів — пустелі й посушливі савани Південної Африки, особливо регіони Калахарі, Намібія, Ботсвана, ПАР.
Сурикати — родичі мангустів. Вони належать до родини мангустових (Herpestidae) й мають спільні риси з іншими видами, як-от мисливські навички й соціальну поведінку.
Соціальна структура: сурикати живуть у групах, які називають “мобами” або “клани”, що можуть налічувати до 50 особин.
Розподіл обов’язків: у групі кожен має свою роль — від вартового до няньки для дитинчат.
Адаптації до середовища: вони мають темні кола навколо очей, які зменшують відблиски сонця, та здатність закривати вуха під час риття, щоб уникнути потрапляння піску.
Імунітет до отрути: сурикати мають імунітет до отрути деяких скорпіонів, що дозволяє їм полювати на цих небезпечних істот. 1
Кожна група (колонія) сурикатів очолюється домінантною самкою. Вона зазвичай є єдиною, хто народжує малят у групі. Сурикати доглядають малюків разом. Хоча малюків народжує одна самка, вся група бере участь у їх вихованні: годує, навчає й захищає.
У них є власна “вартова служба”. Поки більшість колонії шукає їжу, одна або кілька особин стоять на варті — вони пильно вдивляються в небо та навколишнє середовище, попереджаючи криком про хижаків.
Їхня “мова” має понад 30 звуків. Сурикати використовують складну вокалізацію — різні сигнали для різних небезпек: одні — для орлів, інші — для змій або наземних хижаків.
У сурикатів надзвичайно хороший зір. Темні плями навколо очей допомагають їм зменшити вплив яскравого сонця — як “природні окуляри”, що дає змогу помічати хижаків із великої відстані.
Вони можуть закривати вуха від піску. Під час копання тунелів сурикати притискають вуха до голови, щоб туди не потрапляв пісок. Ніздрі теж можуть частково закриватися.
Їхні нори мають складну структуру. Система тунелів і камер може сягати понад 5 метрів у глибину й охоплювати кілька десятків виходів — справжнє підземне місто.
