Одним зі стратегічних завдань реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Це вимагає розроблення і наукового обґрунтування змісту і методики організації навчально-виховного процесу. Тому сучасна педагогічна наука і практика зосередили увагу на пошуку таких технологій навчання, які б забезпечували всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню. Наслідком таких пошуків є нові технології навчання.Особистісно-орієнтована технологія навчання.
Особистісно-орієнтоване навчання зосереджене на особистості дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Мета його полягає в сприянні становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню.
Головними завданнями особистісно-орієнтованої технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, максимальний вияв, задіяння, збагачення її індивідуального (суб'єктивного) досвіду, допомога особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, формування в неї культури життєдіяльності, яка є передумовою продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.
Особистісно-орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:
— здатність навчального матеріалу забезпечувати виявлення суб'єктивного досвіду учня, передусім досвіду попереднього навчання;
— спрямованість викладу матеріалу в підручнику (вчителем) не тільки на розширення обсягу знань, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;
— сприяння у процесі навчання узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;
— стимулювання самооцінної освітньої діяльності учнів, зміст і форми якої повинні забезпечувати можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;
— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань тощо;
— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень;
— здійснення контролю й оцінювання не тільки результатів, а й процесу учіння;
— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.
Складовими особистісно-орієнтованої технології навчання є особистісно-орієнтовані ситуації. Опинившись у такій ситуації, дитина повинна пристосувати її до своїх інтересів, вибудувати образ чи модель своєї поведінки, виявити у ній творчий момент, дати критичну оцінку. Для цього недостатньо наявних знань, потрібні пізнавальні пошуки.
Особистісно-орієнтована технологія навчання відрізняється від традиційної психолого-педагогічними підходами до підготовки учнів.
Технологія групової навчальної діяльності школярів.
Групова організація навчання забезпечує можливості для співпраці, налагодження міжособистісних стосунків, спільного пізнання навколишнього світу. Реалізується вона в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою, і ґрунтується на опосередкованому керівництві вчителем і співпраці його з учнями.
У процесі групової навчальної діяльності вчитель має змогу керувати роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між педагогом і учнями мають характер співпраці, оскільки він, відповідаючи на запитання учнів, безпосередньо втручається в роботу груп. Під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.
Застосування технології групової навчальної діяльності сприяє активізації й результативності навчання учнів; вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності; формуванню уміння доводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів; культурі ведення діалогу; відповідальності за результати своєї праці. Навчання в групі розвиває в учнів організаторські якості: вони вчаться розподіляти обов'язки, вирішують конфлікти, які виникають у процесі спільної діяльності.
Під час групової навчальної діяльності учні виконують значно більший обсяг роботи, ніж за використання інших технологій. Підвищується результативність засвоєння ними знань і формування вмінь, розвиваються вміння співпрацювати, мотивація до навчання, пізнавальні навички (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).
Технологія розвивального навчання.
Основою цієї технології є ідея про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. Тому головна мета навчання полягає у забезпеченні розвитку пізнавальних можливостей школяра. Зміст, принципи, методи і прийоми розвивального навчання спрямовані на ефективний розвиток пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо). Воно можливе за такої організації навчального процесу, коли учні самостійно або з допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам'ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Важливим компонентом навчальної діяльності за використання ці технології є навчальне завдання. Учень повинен знати мету завдання, за допомогою яких дій та за яких умов потрібно виконувати його, які засоби необхідно використовувати при цьому.
Технологію розвивального навчання можна реалізувати, використовуючи такі типи уроків:
1) уроки, основою яких є виконання навчального завдання. їх структура складається з таких компонентів: оцінювання можливостей учня; створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; постановка практичного завдання, яке може виконати кожен учень; аналіз способу дії, обговорення зробленого. На таких уроках навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття;
2) уроки моделювання. Сформульоване завдання на попередньому уроці є моделлю, що вимагає нових дій, які дитина повинна обрати;
3) уроки контролю. Передбачають усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань для піднесення якості їх навчально-пізнавальної роботи;
4) уроки оцінювання дій. Урок спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню в них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов'язку і відповідальності.
Ефективність розвивального навчання підвищується за умови використання на уроці проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методів навчання. Сприяє розвиткові учнів і застосування різних видів самостійної роботи (робота із книжкою, приладами, виконання письмових вправ, написання творів, розв'язування задач, спостереження тощо).
До реалізації технології розвивального навчання вчителю важливо враховувати особливості розвитку пізнавальної сфери учнів різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальноїдіяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність.
Технологія формування творчої особистості.
Творчою особистістю є індивід, який має високий рівень знань, потяг до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне. їй притаманні творчі здібності, які є умовою творчої діяльності.
Технологія формування творчої особистості вимагає дотримання вчителем таких принципів:
— принцип розвитку, який передбачає врахування вікових та індивідуальних
особливостей учнів;
— принцип самодіяльності, за якого учні відчувають себе співучасниками
навчального процесу;
— принцип самоорганізації, який передбачає самостійну зосередженість учня на
вирішенні навчального завдання.
Під час реалізації цієї технології важливо регламентувати діяльність учня, впроваджувати в процес навчання елементи творчості (комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни). Інтерес учнів до творчої діяльності можна викликати шляхом підбору творчих завдань, використання ігрових моментів тощо. Для виконання навчального чи навчально-творчого завдання необхідно проаналізувати суть завдання, з'ясувати, які дані потрібні для його розв'язання, спланувати алгоритм цього процесу, реалізувати запланований шлях розв'язання, перевірити отриманий результат.
Використання технології формування творчої особистості дає змогу кожному учневі працювати самостійно, опановувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Організувати цю технологію може тільки вчитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, впроваджує нові методики навчання, розробляє нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.
Технологія навчання як дослідження.
Використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, суб'єктивному відкриттю для себе нових знань на основі вже наявних, формуванню умінь та навичок, інтересу до пізнавальної, творчої діяльності. У процесі дослідження учні здійснюють самостійний пошук, на основі якого встановлюють зв'язки між предметами, явищами, процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
Суть технології навчання як дослідження полягає в забезпеченні освітньої підготовки, виховання учнів, цілеспрямованого формування їхніх особистісних якостей в умовах здійснення систематичних навчальних досліджень. Її метою є набуття учнями досвіду дослідницької роботи, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу, формування активної, компетентної, творчої особистості.
Застосування дослідницької технології навчання вимагає врахування пізнавальних інтересів, інтелектуальних здібностей, рівня знань, умінь і навичок учнів, якостей особистості. Для її реалізації потрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які чекають свого вирішення, і характер дослідницької діяльності учнів.
Технологія інтерактивного навчання
Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя й громадської активності в громадському суспільстві і демократичній правовій державі. Це вимагає активізації навчальних можливостей учнів замість переказування абстрактної, «готової» інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду.
Я працюю за такими принципами організації інтерактивного уроку:
У своїй роботі використовую таку класифікацію прийомів інтерактивного навчання:
1. Колективне
2. робота в парах;
3. робота в малих групах; диференційовано_групова робота.
4. Колективно – групове навчання
5. мікрофон;
6. незакінчені речення;
7. навчаючись - вчусь;мозковий штурм.
8. Вирішення проблемних питань
9. дискусія
10. метод «Прес»;
11. «займи позицію».
12. Прийоми творчої театралізації
13. Інсценування;
14. Стоп – кадр;
15. «чарівний стілець»;
16. Уявна прогулянка.
17. Техніки опитування
18. анкетування;
19. «лови помилку»;
20. «так – ні».
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:
а) мотивація;
б) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;
в)надання необхідної інформації;
г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;
д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Звичайно, структура уроку може мати свою специфічну в залежності від типу уроку, а також від індивідуального бачення вчителем шляхів виконання поставлених на занятті завдань.
Використання мультимедійних технологій
Крім інтерактивних методів навчання я використовую на уроках зарубіжної літератури мультимедійні технології. Адже ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення.
Комп’ютери стрімко увійшли в різноманітні сфери нашої повсякденної діяльності, тому широке запровадження комп’ютерної техніки в процесі вивчення світової літератури є важливим завданням.
Досвід організації навчально – виховного процесу в нашій школі свідчить, що чим ширше застосовуються комп’ютери у процесі вивчення різних предметів (у тому числі й світової літератури) та чим раніше учні починають працювати з комп’ютером, тим ефективніші результати навчання.
Комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, а й дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує інтенсифікацію діяльності вчителя і учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальноі обдарованості, формуванню політехнічних знань, посилює міжпредметні зв’язки.
Улюбленою роботою школярів є створення презентацій та їх перегляд, адже вони дають змогу узагальнити здобуті знання, синтезувати спостереження над текстом в яскравій і доступній формі. До того ж, у процесі засвоєння програмового матеріалу в учнів одночасно працюють всі види пам’яті. Завдяки мультимедійним технологіям сухий теоретичний матеріал оживає: видатні прозаїки і поети перетворюються на живих людей, історичні події стають близькими, абстрактні поняття постають як конкретні явища.
У своїй практичній роботі я найчастіше використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point. При цьому, я використовую різні типи презентацій:
1) Комп’ютерні діафільми з використанням елементів анімації.
2) Презентації для повторювально-узагальнюючих уроків.
3) Класичні комп’ютерні презентації.
Мультимедійні уроки я будую за такою структурою:
1. Мотивація уроку – це короткий вступний матеріал. Часто мотивація містить проблемне питання.
2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.
3. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликі текстові фрагменти, що містять навчальну інформацію. Часто я об’єдную учнів в малі творчі групи і пропоную протягом певного часу знайти відповіді на поставлене питання. Питання можу пропонувати як усім групам так і диференційовано. Працюючи над основним матеріалом уроку учні можуть користуватися посібниками, або звертатися за допомогою до вчителя, яка надається у вигляді уточнюючих запитань, аналогій, рекомендацій, порівнянь. Питання опрацьовуються під час уроку до готового результату – до повного засвоєння.
Мультимедійні технології дозволяють «втиснути» в урок практичні завдання, не обмежуючись лише викладанням теоретичних засад. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії.
4. Підбиття підсумків уроку – включає рефлексію почуттів ( наприклад, що сподобалось на уроці найбільше), способів діяльності учнів ( наприклад, що робили на уроці) та відтворення учнями основних понять уроку. Відповідні слайди з текстовими фрагментами доцільно знову продемонструвати на дошці.
Я використовую у роботі цикл авторських електронних посібників з зарубіжної літератури для 5, 6, 7, 8, 9 класів. Тому на основі власного досвіду можу стверджувати, що учні із захопленням сприймають уроки, проведені з комп’ютерною підтримкою, краще засвоюють програмний матеріал, мають змогу ознайомитися з великим обсягом цікавої інформації, активно включаються у пошукову та творчу діяльність.
Ігрові технології
Починаючи вивчення російської мови з 5 класу важливо зацікавити дітей новим предметом і найкраще це зробити використовуючи технології ігрового навчання. Ігрові ситуації та ігри-вправи займають зазвичай 10-15 хвилин і спрямовані на удосконалення пізнавальних здібностей учнів, є хорошим засобом для розвитку пізнавальних інтересів, осмислення і закріплення навчального матеріалу, застосування його в нових ситуаціях. Це різноманітні вікторини, кросворди, ребуси, чайнворди, шаради, головоломкн, пояснення прислів'їв і приказок, загадки.
Навчання дітей за допомогою ігрових технологій створює умови для реалізації наступних ідей:
1) розвиток системного мислення;
2) розвиток творчої уяви;
3) активізація та розширення словникового запасу;
4) виховання пізнавального інтересу.
У світовій педагогіці гра розглядається як будь-яке змагання або змагання між граючими, дії яких обмежені певними умовами (правилами) та спрямовані на досягнення певної мети (виграш, перемога, приз).
Перш за все, слід враховувати, що гра як засіб спілкування, навчання та накопичення життєвого досвіду є складним соціокультурним феноменом.
Складність визначається різноманіттям форм гри, способів участі в них партнерів і незамінним елементом навчання.
Технологія диференційованого навчання
Технологія диференційованого навчання в умовах роботи з одним класом з малою наповнюваністю учнів визначаю за такими компонентами:
- Часом застосування на уроці;
- Послідовністю застосування;
- Добором дидактичного матеріалу;
- Характером навчання і неодноразовим повтором матеріалу, що вивчається для слабших учнів.
В своїй роботі використовую способи диференційованого навчання на різних етапах уроку:
- Повторення необхідного матеріалу слабшими учнями перед уроками;
- На первинному сприйнятті навчального матеріалу використовую запитання (для слабших), додаткові завдання (для сильніших) з метою перевірки розуміння матеріалу;
- При закріпленні використовую прийом повторення викладеного сильнішими учнями;
- При формуванні умінь і навичок практикую добір різного за рівнем складності дидактичного матеріалу;
- Добір індивідуального домашнього завдання за рівнем складності з урахуванням можливостей дітей.
Основним засобом диференційованого навчання є завдання для учнів, які розрізняються за ступенем об’єму, складності, ступенем самостійності їх виконання, ступенем допомоги з боку вчителя.
З цією метою використовую різні форми роботи:
- Колективну роботу з текстом з випереджаючим завданням пошукового характеру для сильніших учнів;
- Роботу з підручником (самостійну для сильніших, за зразком або з допомогою вчителя для слабших);
- Роботу в парах (сильний – слабий, сильний – сильний для зразка);
Пізнавальні ситуації на уроці для сильних учнів дають можливість включити їх у вирішення проблемно-пошукових ситуацій як на уроках так і при підготовці до них, даючи тим самим використовувати технологію проблемного навчання російської мови
У межах цього проблемного методу пропонуються нетрадиційні домашні завдання:
1. Самостійне складання словника термінів з російської мови, розташування їх за темами;
2. Уточнення визначень шкільного підручника;
3. Дослідження лінгвістичного тексту підручника;
4. Вигадування лінгвістичних завдань;
Під час такої організації домашнє завдання в учня виникає інтерес до словників і довідкової літературі, виробляється вміння самостійно користуватися ними. У хлопців виникає інтерес до речі, його фінансової історії, прагнення писати й говорити правильно, виразно, красиво.
З іншого боку школярі навчають нестандартних способів розв'язання проблеми, розвивають фантазію й уяву, викликають інтерес як до результату, до процесу навчальної діяльності. Тут використовують такі завдання:
а) розробка наочних посібників, таблиць, схем, алгоритмів, опорних конспектів;
Особливість цієї допомоги у цьому, що вони допомагають формуванню самоорганізації учнів і під час виконання домашніх завдань, і навіть є підказками при самостійній роботі. Та головне – розвиток зорової пам'яті.
б) розробка нових варіантів правил;
в) підготовка карток для самодиктантів;
г) редагування тексту;
д) виправлення допущених помилок;
Технологія критичного мислення
Головною передумовою розвитку технології критичного мислення стала теза “Освіту не дають, її здобувають”. Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації з’явився в Україні близько п’ятнадцяти років тому. Натомість в освіті США та Канади цей напрям сучасної освіти розвивається вже майже півстоліття. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів.
Виокремлюють шість ключових елементів критичного мислення:
1) уміння мислити;
2) відповідальність;
3) формулювання самостійних суджень;
4) критерії оцінки ідей у процесі їх аналізу чи критики;
5) самокорекція;
6) увага та апелювання до контексту.
Пріоритетними питаннями, які потребують вирішення в рамках даної проблеми, є:
- доцільне впровадження інноваційних педагогічних технологій;
- використання діалога як необхідного елемента навчальної діяльності на уроках світової літератури;
- інтегрування світової літератури з історією, кіномистецтвом, театром, музичним та образотворчим мистецтвом.
У роботі над даною проблемою необхідне дотримання таких принципів:
- доступності, наочності, толерантності, поваги до особистості дитини;
- особистісно-орієнтованого, індивідуально-диференційованого підходу до навчання;
- оптимального співвідношення розвитку й саморозвитку учня;
- поєднання навчання й виховання;
- гуманістичної спрямованості, розвитку унікальної своєрідності кожної дитини.
Отже, перелічені вище інноваційні форми роботи сприяють перетворенню середовища учня на таке, що орієнтує дітей на творчу діяльність, стимулюють його здатність мислити, аналізувати, готують до розв’язання пізнавальних і життєвих проблем, дають змогу адаптуватися до мінливих умов сучасності.
Саме інноваційні методики при вивченні російської мови та зарубіжної літератури створюють прекрасні умови для реалізації креативного потенціалу дитини. Вони дозволяють виявляти, розвивати здібності кожного учня, стимулювати самостійну творчу діяльність, отже дають змогу повніше використовувати потенціал особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1.Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті// Освіта України. – 2001.- №1.- с.22-25
2.Селевко Г.К. Педагогические технологии на основе информационно-коммуникационных средств. М.: НИИ школьных технологий, 2005. 208 с. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»)
3. Пасічник Є.А. Методика викладання літератури в середніх навчальних закладах. Навчальний посібник. — К.: Ленвіт, 2000. — 384 с.
4.Оліфіренко В. Застосування комп'ютерних технологій у професійній діяльності викладача-філолога / Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка [Текст]. Т. 5 / Ред. кол.: В.Білецький (відп. ред.) та ін.; Наукове товариство ім. Шевченка, Донецке відділення. - 604 с.
5.Ісаєва О. О. Інноваційні технології у викладанні зарубіжної літератури вшколі// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - №9. - С.3-7
6.Глущенко Л. Є. Щоб навчання було цікавим, ефективним і демократичним: З практики його організації за інтерактивними технологіями// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.-2005.-39.-С.16-22.