Актуальність досвіду:
Актуальність теми пов’язана з сучасними тенденціями розвитку музеєзнавства, історії, педагогіки, що сприяють втіленню в життя прогресивних ідей освіти, пошуку нової методики викладання, побудованої на основі взаємодії цих наук. В умовах сьогодення, музейна педагогіка, як наукова та прикладна галузь, активно розвивається в багатьох країнах світу.
Звертаючись до державних документів про освіту, чітко визначена мета, яка стоїть переді мною, щоб розв'язати дану проблему:
• Визначати головне, самостійно робити висновки з пояснення вчителя; знаходити нове, досі невідоме, ставити запитання; користуватися порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей; давати правильність певного судження та власної думки; виконувати творчі завдання. ( Програма загальноосвітньої школи )
• ... формування особистості, учня ( вихованця ), розвиток його здібностей і обдаровань... (ст. 5 Закон України про загальну середню освіту )
• Поряд з функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці різних видів діяльності, самовираження у творчості ( Державний стандарт загальної освіти)
• ... необхідна умова розквіту індивідуальності
• ... є орієнтація на розвиток творчості - творчої активності, творчого мислення, здібностей до діяльності в нових умовах ( Концепція загальної середньої освіти)
• ... розвиток критичного мислення, ... уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи ...
(Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності)
• Один із пріоритетних напрямків розвитку освіти є: формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. ( Національна доктрина розвитку освіти)
Опис досвіду
Музейна педагогіка має велике значення в системі освіти, яка сприяє всебічному розвитку особистості учня, активному пізнанню навколишнього світу.
Серед тлумачень найбільш розкриває суть поняття визначення, що музейна педагогіка – це галузь педагогічної науки, яка побудована на основі науково-практичної діяльності й орієнтована на передачу культурно-освітнього досвіду в умовах музейного середовища,та сприяє формуванню громадянсько-патріотичних почуттів дітей та молоді. Саме таке поняття підпадає під визначення законодавства, щодо діяльності музеїв, а саме, «музеї як культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені не тільки для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної та духовної культури, але й для прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини».
Актуальні проблеми розвитку музейної педагогіки вивчають вітчизняні та зарубіжні дослідники (Т. Бєлофастова, Є. Ванслова, Ю. Ключко, І. Коссова, Є. Медвєдєва, Б. Столяров,С. Фокін, З. Шинчук, М. Юхневич та ін.). Так, вони порушують різноманітні
питання організації навчального середовища в музеї, взаємодії вчителя й учня, формування пізнавальної активності вихованців тощо, але не звертають належної уваги на способи взаємодії вчителя й учня в музеї.
В Україні тільки відбувається процес становлення музейної педагогіки. Термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен, Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею.
Основні принципи і завдання музейної педагогіки випливають із вимог сьогодення, мудрого використання історичної та культурної спадщини нашого народу у системі виховної роботи.
Основні принципи музейної педагогіки: органічний зв’язок культури і освіти; інтеграція музею та навчального закладу; урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, молоді, їхніх інтересів, побажань (діагностика,диференціація, індивідуальний підхід); компетентнісний, діяльнісний та особистісно орієнтовний підходи у діяльності музею; гуманістична спрямованість; педагогічна доцільність.
Шкільний Музей – одна з форм роботи, спрямована на розвиток творчої самодіяльності, громадської активності учнів, що реалізується в процесі збирання, вивчення, обробки, збереження, оформлення і пропаганди матеріалів, що мають виховну, навчально-пізнавальну цінність. Музей повинен бути не просто зібранням матеріалів, «мертвою виставкою» фотографій і документів, а живою, дієвою силою.
Музей історії в школі працює з 2007 року, а в 2011 отримав сертифікат музею «Історії села Олександрівка». І сьогодні музей постійно поповнюється різноманітними матеріалами. На базі шкільного музею систематично проводиться просвітницька робота, екскурсія, музейні зайняття, музейні уроки, шкільні свята, лекції, зустрічі з цікавими людьми.
Мета діяльності шкільного музею – сприяння розвитку творчих здібностей учнів, виховання потреби постійного самовдосконалення учня як особистості, формування його соціальної зрілості через захоплення улюбленою справою.
У своїй практиці почала запроваджувати музейні уроки. Мета таких уроків:
Змінити учнів з пасивних слухачів та відвідувачів на активних користувачів музейних ресурсів.
Перейти від поодиноких та епізодичних контактів учнів з експонатами до впровадження системи музейних уроків.
Під час підготовки уроку в музеї ознайомлююся з особливостями музейного
середовища, а саме:
Робота в музеї має супроводжуватися елементами розвантаження: іграми, пошуковими питаннями і завданнями.
Давати оглядову інформацію, використовуючи різноманітні ресурси та цікаві факти.
Пересування учнів у музеї має бути не випадковим, а заздалегідь продуманим маршрутом.
Уроки проводяться диференційовано, з урахуванням вікових та освітніх особливостей учнів.
Щоб цікаво та ефективно провести урок в музеї необхідно дотримуватися таких вимог:
Визначити тему і мету уроку.
Визначити музейні об’єкти, які будуть нести основний інформаційний і навчальний зміст.
На уроці, який передує уроку в музеї, встановити необхідний зв'язок із змістом заняття у музеї, нагадати правила поведінки у музеї.
Вивчити літературу з обраної теми, щоб бути максимально обізнаним відповідно до теми уроку та об’єктів.
Скласти супровідний текст уроку
Спираючись на вимоги проведення уроку в шкільному музеї необхідно пам’ятати про те що урок в музеї це не лекція. Важливо говорити про те, що можна продемонструвати, бо саме музейні експонати сприяють усвідомленню, формують загальну уяву про історичний процес. Дати учням можливість доторкнутися до об’єктів минулого, але при цьому пам’ятати що показ - не проста демонстрація, це максимально наочний аналіз зорової інформації, де є можливим віднайти ті якості об’єкта, які є непомітними з першого погляду на предмет. Урок в музеї виконує дидактичні функції:
Реалізує принцип наочності.
Зміцнює зв'язок наукових знань з практикою та життям.
Розширює світогляд.
Реалізує виховний потенціал предмета «Історія».
Формує усвідомлені та переосмислені знання з теми.
Навчає співвідносити загальне і часткове, аналізувати, порівнювати, співставляти.
Під час підготовки музейного уроку варто приділяти особливу увагу віковим та індивідуальним особливостям розвитку кожної дитини. Діти молодшого шкільного віку мають конкретно-образне мислення, безпосереднє сприймання, нестійку увагу. У роботі з ними використовую словесні й практичні методи: сюжетні ігри, проживання епохи чи події, бесіди , театралізація. В учнів середніх класів формується абстрактне мислення, раціональний підхід починає переважати над емоційним мисленням. Під час взаємодії з ними застосовую практичні й проблемно-пошукові методи: порівняльний аналіз, креслення планів і схем, пошукову діяльність. Щодо учнів старших класів, то вони вже
мають сформоване абстрактне мислення, більш високий інтелектуальний рівень; відтак, у роботі з ними використовую проблемно-пошукові й дослідницькі методи: конференції, написання рефератів, доповідей, підготовка та проведення екскурсій.
Упродовж музейного уроку учні збагачують не лише знання, а й духовний світ, мають змогу краще усвідомлювати цінність та значення місцевих, регіональних традицій, що сприяє вихованню поваги до цінностей свого народу.
Музейний урок має свої особливості: відрізняється від звичайного уроку тим, що джерелом нової інформації для учнів є не тільки розповідь вчителя чи екскурсовода, але й оригінальні пам’ятки історії та культури.
Найцікавішими , на мою думку, були уроки:
5 клас . Тема « Українське село та місто у 18-19 ст.»
5 клас. Тема «Про кого і що розповідає історія рідного краю» практична робота.
9 клас. Тема «Музеї. Народне мистецтво та повсякденнє життя»
11 клас . Тема «Наш край в роки Великої Вітчизняної війни»
На уроках використовую місцевий матеріал, який є невід’ємною частиною вивчення вітчизняної історії. При підготовці до таких уроків враховую фонди шкільного музею, тематичні експозиції. Відібраний матеріал має суспільно-корисну спрямованість, носить пошуково-дослідний характер. При плануванні музейних уроків, уроків-екскурсій залучаю учнів к підготовці до уроку, даю випереджувальні завдання, готую екскурсоводів. Це пробуджує у дітей глибокий інтерес до історії краю. Краєзнавство багатогранне за своїм змістом, оскільки в ньому поєднуються історія, географія, природа та етнографія, фольклор. Тому на уроках встановлюються міжпредметні зв’язки, інтегруються набуті знання, синхронізуються події історії краю з подіями історії України.
Для реалізації навчально-виховної мети відбираю такі факти з місцевої історії, які в науковому плані достовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей розвитку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значення, є типовими для нашого краю, відображають умови його розвитку, що історично склалися. Впливають не тільки на свідомість, але і на відчуття учнів, пробуджують інтерес до історії краю та країни. Важливе виховне значення має матеріал про трудові подвиги земляків, їхнє ставлення до праці. До уроків підбираю матеріал, що ілюструє факти, цифри про минуле і сьогодення краю, розкриває перспективи розвитку села.
Особисті досягнення:
• друковані роботи за цією темою : Уроки «Українське село та місто у ХVІІІ- ХІХ століття. 5 клас» ( Історія та правознавство № 24 , серпень 2014 р. вид. «Основа»), «Формування у школярів пізнавальних інтересів через упровадження музейних уроків» ( Історія та правознавство. Позакласна робота № 9 , вересень 2014 р. вид. «Основа»).
• робота « Нестандартні форми викладання історії», що представлена до ХХІ обласної виставки – презентації педагогічних ідей та технологій нагороджена Дипломом ІІІ ступеня ;
Шляхи розповсюдження досвіду:
2017 р. майстер – клас для вчителів району на базі Валківського краєзнавчого музею;
Тижні історії, народознавства, краєзнавства;
Друковані роботи з інших тем.
Напрямки діяльності щодо подальшої реалізації досвіду:
Методична консультативна допомога вчителям з питань реалізації музейних уроків;
Співпраця з методистом історії Валківського відділу освіти;
Продовжувати показ мастер – класу ( відкритих уроків ) на шкільному та районному рівні;
Участь у конкурсах з використанням фондів шкільного музею.
Перспективами подальшої реалізації досвіду вважаю поширення практики взаємодії музею та школи для забезпечення актуалізації вітчизняної культурної спадщини, збереження національних цінностей та традицій. Розвиток музейної педагогіки допоможуть долучити наше майбутнє покоління до естетичного сприймання світу та значно піднесуть престиж наших унікальних шкільних музеїв.
Отже музейна педагогіка — це інноваційна педагогічна технологія, яка ґрунтується на інтеграції суспільно-гуманітарних наук: історії, музеєзнавства, мистецтвознавства, при-
родознавства, культурознавства, соціології, психології, філософії та сприяє розвиткові творчих здібностей учнів. Музейна педагогіка — мережа, яка стримує бездуховність дитини, яка прагне через почуття «розворушити душу».
