Впровадження в роботу вчителя початкових класів здоров’язбережувальних технологій

Впровадження в роботу вчителя початкових класів здоров’язбережувальних технологій

Без здоров’я і мудрість незавидна, і мистецтво бліде, і сила в’яне, і багатство без користі, і слово без сили.

Герофіл

Питання збереження і зміцнення здоров'я дітей знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, в якій відзначено, що «пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої цінності» [1]. У Конституції України, «Основах законодавства України про охорону здоров’я», програмі «Діти України», наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров’я дітей та молоді. В новому Державному стандарті початкової загальної освіти наголошується на формування здоров’язбережувальної компетентності – здатності учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупності здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей. Результати наукових досліджень свідчать про те, що сформована в попередні роки тенденція погіршення стану здоров'я школярів набрала стійкого характеру. Однією з причин цього є спосіб життя сімей, де сьогодні виховуються діти. У більшості родин можна виявити так звані чинники ризику: хронічні інфекційні захворювання, незбалансоване харчування, низька фізична активність, паління, зловживання алкоголем, наркотиками і т.д. При цьому часто в сім'ї присутні не один, а поєднання декількох факторів. Вражає стрімкість, з якою наростають кризові явища в цій сфері життя. Погіршення стану здоров'я дітей молодшого шкільного віку стало і медичною, і серйозною педагогічною проблемою.

Загальним недоліком більшості існуючих систем навчання дітей «здорового способу життя» є те, що дитина розглядається виключно як об'єкт для навчання, як «порожню посудину», яку потрібно наповнити «правильними» знаннями про здоров'я, прищепити їй корисні навички. Такий підхід неприйнятний, адже в сучасних умовах навчання має особистісно – орієнтовний характер і діяльнісний підхід.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі їх типи:

· здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування,навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

· оздоровчі - технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я:фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

· технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, профілактика травматизму ;

· виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.

Класифікація здоров’язбережувальних технологій у початковий школі[3]

Види оздоровчих технологій

Засадами практики, які надають можливість використання вищезазначених здоров’язбережувальних технологій, є перш за все уроки фізичного виховання, основ здоров’я, інші види уроків; фізкультурно-оздоровчі заходи (динамічні паузи, физкультхвилинки); позакласна робота (години спілкування, тренінги, походи та ін.); позашкільні закладі (спортивні секції, відвідування басейну, гуртки художньої самодіяльності, різні види танців тощо); дозвіллєва сфера (свята, розваги тощо); спеціально організовані оздоровчі заходи та процедури, до змісту яких включено інформацію про здоровий спосіб життя, що призведе до сформованості культу здоров’я, потреби у здоровому способу житті і культури здоров’я як основи життя і людського щастя.

Отже, використання виховних можливостей будь-якого уроку у пропаганді здоров’язберігаючих технологій надзвичайно широкий. Важливими завданнями здоров’язберігаючих технологій є:

• рухова активність дітей і молоді;

• максимальне використання природи, мистецтва для духовного, емоційного розвитку учнів;

• створення позитивного мікроклімату в колективі навчального закладу;

• використання можливостей класної, позакласної та позашкільної роботи у початковій ланці школи;

• підвищення педагогічної культури батьків засобами педагогічної пропаганди;

Необхідною ознакою навчально-виховного процесу сучасної української школи повинно бути те, що він оберігає здоров’я, зміцнює його, спрямовує на розвиток, навчання і виховання, та має лікувально-профілактичний вплив на фізичний, психічний, інтелектуальний і емоційний стан дитини, забезпечуючи формування гармонійно розвиненої особистості.

З огляду на все вищезазначене можна зробити висновок: щоб усунути негативні фактори та покращити стан здоров’я учнів треба в системі і одночасно впроваджувати в навчально-виховний процес здоров’язберігаючі, оздоровчі технології та технології виховання культури здоров’я.[3]

Саме тому пропоную систему впровадження здоров’язберігаючих технологій у процес навчання молодших школярів, яка вже апробована і здатна покращити сьогоденні результати стану здоров’я дітей.

Ця система представляє собою взаємозв’язок трьох підсистем, які доповнюючи одна одну, сприяють створенню необхідних умов для формування особистості учня, його фізичному та психічному розвитку, тим самим позитивно впливаючи на здоров’я. Рис.1