Атомну енергетику нерідко пропагують як “зелену” і хочуть представити як рішення кліматичної кризи. Та як вже зазначалося, хоч атомна станція майже не викидає парникових газів під час роботи, та на усіх інших етапах своєї життєдіяльності вона теж є джерелом викидів і забруднення довкілля. За найгірших умов, викиди парникових газів від повного ядерного циклу (тобто з урахуванням усіх необхідних етапів) у 24 рази більші за викиди від сонячної енергетики та усього в 4 рази менші за вугільну.
Але це ще не все. Атомні станції – потенційно небезпечні об’єкти. Коли їх проєктують, то враховують багато ризиків, в тому числі екстремальні погодні явища. Однак середній вік станцій у світі – понад 30 років, тож і планувалися вони кілька десятиліть тому. До сучасних кліматичних умов вони просто не пристосовані. А тим часом з посиленням зміни клімату екстремальні погодні явища частішають та стають усе більш непередбачуваними та масштабними і загрожують безперебійній роботі станцій.
Особливо тривожний для атомної енергетики наслідок зміни клімату – це нестача води. За прогнозами науковців, це головний ризик для нашого регіону. Однак він не лише потенційний, а й уже помітний – наприклад, для охолодження двох блоків Хмельницької АЕС вже зараз у найспекотніші періоди доводиться брати додаткову воду з річки Горинь. Чим збираються охолоджувати ще два блоки, які Енергоатом хоче добудувати – невідомо. В оцінці впливу на довкілля цього проєкту його ініціатори немає свіжих даних про те, чи вистачить їм води для безпечної роботи «нових» блоків.