Вплітаю в коси квітуче літо,
з смакòм полùну і чебрецю.
Гарячим сонцем усе зігріте --
вкраду до серця картину цю...
Старіють трави, жовтіють груші,
цвіт матіоли дарує сни.
Бринять дзвіночки, як в Бога дyші.
От-от, і осінь... Її сліди
ще непомітні. I недоречні.
Згорають маки -- вогні в полях.
Лани безкраї та безкінечні
ховають літо в своїх житàх.
І я сховаю. Собі у коси
окраєць щастя і теплоти.
Бо скоро осінь. Сумна і боса...
запалить груші,
посушить маки.
Літо не вéрнем
ні я, ні ти...
07. 06. 2021
Людмила Галінська
