Вони стукали в двері. Та їх не впустили багаті.
І у бідних не було притулку для них.
Не знайшлося куточка на світі у жодній хаті.
Відреклися усі, залишивши в дорозі одних.
Вони йшли і не було у серці образи.
І в убогій стаєнці, у яслах родилось Дитя.
І вельможні царі приносили в дарунок алмази.
Вічний Бог народивсь, щоб віддати за нас життя.
Грішний люд, грішний світ…Що змінилося нині?
Чи пустили б у хату, чи хотіли б ми лишніх тривог?
Певно, знову би Він народився в убогій яскині.
А ми билися б в груди й кричали: - Не знали, що Бог!...
